Ми летимо, ми летимо,
Розмахуючи крилами.
Ще трохи буде – й згоримо.
Проштрикнутими. Вилами.

Ми думаємо, що живі,
Як вічне сонце десь у небі.
Але безодня в голові
Засмоктує. Бо так нам треба.

Ми летимо, не наче світ
Вже догорає під ногами,
...

Заходило сонце
у темні печери печальні.
Прощання крайнеба.
Безсило згасаючий день.

Ось ніч проковтнула
промінчик
його
останній.

І день став минулим.

Помер,
як людина,
день
...

Світлофором зламаним метелика очі
Контактують з пухнастою хмарою.
Я примара, і тусуюся з примарами ночі,
Будь зі мною примарою.
Ти не їла, і тут, як на зло, запах скошених трав
Арт-симфонік у навушниках твоїх.
Інтерес до реклам потихеньку вмирав
У...

********
Тобі в мозку запали площини
гіпсової фізіономії
когось невідомого але традиційного
перспектива
доходить до автоматизму
ні краплі дадаїзму
у думках під час роботи
ВІН оживає під олівцем
і вмирає знову під гумкою
народжується з лона уяви...

Я пропливу водою
крізь очі твої
і скроні.
Білим туманом розтану,
прйшовши
крізь  душу.
Вітер дихне світанкóвий –
згасне дотик долоні.
Вóди холодні
винесли
спогадів
гущу.

Хай непоквапна осінь
бавиться у загадки,
хай розкриває о...

Ця осінь знов талановито жовта.
Пересміялись вересень і жовтень.
Худий і голомозий листопад,
як новобранець, хмуро йде до війська,
бо "відкосити" під жовтуху – вже не вийшло.

Коротконогі дні ідуть підряд –
бредуть під сонцем теж короткочасним –
з...

використовуй мене як сходи.
я друга у твого друга,
бо перша його у тебе.
такий прямокутник закрив щось між нами.
руками витягую  згоди із тебе.          
бо ти мої дотики
просто не в силі
відкинути пальці -
ти п"єш, поглинешся ними.
за нами в ...

Дим з бороди, ромале!
Люльку в зубах тримали,
Курили і не зважали,
Як нас зневажає світ.

Серце торкне навиліт,
Проріже контури вилиць,
Сміється, реве і скиглить
Натягнутий туго дріт.

Спить на руках дитина
І вітер холодом в спину,
А...

Очі сповнені неба прозорістю,
а серце - нестримного наміру вщерть:
хоче м’якою поволістю
схопить мінливу круговерть.
...