Давно вже хотіла поділитись з вами своїми міркуваннями. Вам ніколи не буває моторошно, коли ви свої думки, вигадки залишаєте на папері? Не страшно від того, що хтось це прочитає і зрозуміє все, зрозуміє що ви за людина, навіть якщо фантазія у творі чи вір...

Я тебе не чекаю майже півроку,
Вже майже самотня, та біль не вщуха.
Вже майже немає кохання до тебе,
До казки моєї, що ти малював.
Вже майже ніколи тебе не побачу,
Мої руки холодні, а навколо зима,
Моє серце застигло не вагаючи часу,
Мої очі солоні...

Косою звисає довгаста лоза,
Дерева в ліанах ажурно стовбичать,
Де грається з мавпою хлопчик Тарзан,
Безхвоста подоба її чоловіча.

Хижак небезпечний чатує, мов кіт
Страшенної сили, смугастої масті,
Роздерти на клапті цих бідних сиріт.
Які ж вони з...

День сьогодні у передчутті зливи. Холодні краплини літнього дощу першими розбились об сірий асфальт. Прозора вода стікала склом вікна, шукаючи свій шлях у цьому задзеркаллі. Вода втікала. А може, не вона, а ти? Інколи втеча стає найлегшим порятунком,...

Затята, ох, затята. Вріж – і кров не потече... Наче створена для подолання труднощів, які сама собі напитувала. Певно, її млоїло від спокійного, розміреного життя,  якого вона постійно прагнула. Отакі душевні колізії заставляли її в сімох водах руки мити,...

Ніч засинає за вікном… Тиша вбиває. Вона висмоктує сили, робить мене слабкою і беззахисною. Саме вночі часто охоплює відчай, густий, як морок за вікном.  Сум огортає душу, обіймає за  плечі,  стискає серце   у важких обіймах. Ти так далеко - у своїх справ...

В плиті затріщали березові дрова,
Зайшовся у соло домашній цвіркун,
Настояна брага зіграла - готова

Варитись в корисну, міцну та гірку
Горілку із неї у честь Миколая.
Достатньо зварив на своєму віку

Напою такого… Пекучо палає
Вогонь нена...

Вона прийшла додому ввечері і написала вірш вранці. Все-таки натхнення прийшло. Вона чекала кохання сама, а з’явилась дружба з уже зайнятим хлопцем. Але почуття щирі прийшли. Бажане – збувається.
Вона любила світанок, а сонце сходило холодним теплом, п...

Стихли від знесили сутички, бої,
Квітоньки стулили віченька свої.
Вечір наступає світлом ліхтарів,
Ген - над небокраєм промінь догорів
Сонця золотого в мареві пітьми,
Де зіркам розлого, під якими ми
Після швидкоплинних і приємних вправ
Стелемо пе...

зникло сонячне палання
тонн розбурханого водню
перша зірка жовто рання
не прогріє всю безодню
неозоро-непроникну
частки всесвіту малої

у вікно земний супутник
срібним оком зазирає  
крізь повітря каламутне
нескінченне та безкрає
я мости...