ця дитина, що усередині
плаче
цій дитині не треба сьогодні казати
яка вона лишня

обійм'и...

обійм'и
в твоїх вишнях, які достигають на грудях
в твоїй пам’яті
тиша і грудки холодного снігу
стримана

ти візьми мене кажеш на руки
а думаєш і...

Весь світ наш – фальшивка,
Підмінна купюра,
Гробова обшивка,
Пуста партитура.

Фальшиві усмішки –
Приклеєні маски:
Грайливі, мов кішки,
Та хижі, мов ласки.

Нещирі вітання –
Як аверс прокльону.
Продажне кохання
Під ”дахом” закону.

Ці фото...

У щедрій на світло повітряній ванні
Похмурої днини та в сонячні дні
Нещадно каструють вітри невблаганні
Хмарини та хмари, а люди земні
У схожих умовах безвітря та шквалів
Ще плодяться вдало у купелі цій;
До дна припадають старі та бувалі,
Поверхні ...

звужене коло бажань
до пляшки пива і сигарети
дихання здавлене туго
в шкіру, в барвисті корсети
сіре затерте обличчя
ніби з старої афіші
вип’ємо, друже, нам дуже
потрібні лаковані вірші
потрібні прасовані фраки
на руки – швейцарського часу
і зо...

кульгавий двірник підмітатиме листя коли
я бігтиму вдосвіта від мовчазних пересудів
дві колії поряд, їх поки ще не розвели
від бігу здається, що істина б’ється у груди

камінням під ноги насипали слів і болить
босоніж топтати їх гострі кути ніби лез...

Я пам'ятаю торкання, викреслюю дати
Хай календар захлинається нині червоно
Те, що зумів мені в мізки частково запхати
Більше нагадує кепсько змонтоване порно

Заздалегідь приготована вже до фіаско
Речі пакую до того як в'їхати в тему
Тільки й браку...

Мов градус бражки чи вина,
Слабка нічна температура.
Надходить день – вона міцна,
Наливка наче, чи мікстура.

Проходить в холоді весна,
Мабуть, проблем впливає гура
На клімат наш - тому й квасна
Погоди посмішка, похмура.

Бо скоро міцність підр...

Мрія твоя проросла на книжковому грунті:
Квола й безпомічна, як на асфальті трава;
Важила менше, ніж томик Шекспіра; забуті
Знала всіма лиш безглузді затерті слова

Знала загублені міфи, посеред пустелі
Дивні джерела її  напоїли би вщерть
Неба сяга...

    Коли ми йдемо спокійною ходою поміж сотнями людей – наш погляд розсіюється на тисячі речей і безліч думок щомиті змінюють одна одну. Ми такі, як усі, бо живемо у цьому світі і сприймаємо його як щось єдине. Та варто нам зупинитись і все наче змінюєт...

Діво, куди ви поділи всі ваші чесноти?
Стало так легко звести вас на манівці
Ви ж таки вірна, коли стоячи навпроти
Серце своє затискаєте у руці

Страшно мені подивитись вам в очі, панно
Чорними пастками стануть вони для тих,
З ким ви захочете, байд...