[...]

МИ ЗАВЖДИ ДАВАЛИ ДРАПАКА, звичайно серед ночі. Інколи я дочувала, як мама з татом говорили про тих, що за нами вганяють. Тато звав їх палачі, кровососи та гестапівці. Часом він кидав загадкові натяки на бюрократів із Стандарт Ойл, які намагалися ...

Рідний дім... Найпрекрасніше, наймиліше, найкраще, найтепліше місце на землі, і ще сотні най… Як приємно, перебувати у твоїх стінах, слухати скрип твоїх дверей, шкреб твоїх стін, тріск твоєї підлоги, вдихати твій запах... Як усе це приємно, коли ти є, і я...

Учора сніжку я зліпив,
Приніс її до хати.
Гадав, пограюсь, як з котом,
Дозволю в ліжку спати.
Я подушку їй намостив,
Накрив. Та вранці сніжка
Втекла кудись, а перед тим
Напісяла у ліжко.

Snowball

I made myself a snow ball
As perfect as could...

Гарцює кінь.
Річково плаче Тиса.
Гамую біль…
Так наче ненавмисне
У коси заплітаю струни трав.
Ти робиш вигляд, ніби і не знав
Долини,
Ночі,
Зорі,
Смуток гір…
О, вітре любий,
Нащо ти кумир?!
За віщо вкрав мене
В земного смутку?
Казав на мить…...

Почалося все десь у грудні
На Андрія, а чи Введення,
Ми ловили зірки у студні,
Ми любилися ніч і денно.

Цілу весну і ціле літо
Гобелени з цілунків ткали,
Уявляли як наші діти б
Нас батьками своїми звали.

На Успення чи на Покрови
Нагуляли в ут...

Я подивлюсь на тебе без думок,
Зтамую поглинання душ.
Я мушу роз'ятрити той вогонь,
що поєднає нас з тобой.

Жага повинна грати на губах,
Жадоба - рухати руками,
І по розмові має бути час
Слова у тілі показати.

На подих відповісти так,
Щоб не...

Ти завiтав до мене в сон,
ти прочинив тихенько дверi -
i скрипнув дощ, неначе зонт
розкрився. Iз дахiв на стелю,  
зi стелi в лiжко полила  
журба i радiсть... З мого очу
втекла жура супроти ночi  
i сон знадвору стерегла....

Поїзд несе надію
Поїзд відносить вдаль-
Я сюди вже не вернуся
Я забираю жаль.
Поїзд несе розлуку
Я шепочу "Прощавай"
Даш на прощання руку
Скажеш "Люблю..вертай!"
Поїзд летить і мчиться
Тихо співа,мов птах
Ти мене не відпускаєш-І я літаю в снах.
...

...той  голос був – «Телесику, причаль!
До мого бережечка» – гiрко-дзвiнко
Ще кликала когось  невдатна жiнка –
Нi мама, нi змiiвна.
Час-коваль
Скував  iй долю – золотий дукачик
На перевiз душi – кудись туди,
Де гусеня сiреньке тихо плаче,
Грудьми ...

Хата  розбита, вона все таки домом.
Є слід, що там жила колись родина.
Хату мою спалили в сорок сьомім.
Не покажу її для свого сина.

Там була наша мала Україна.
Село... Церковця... Остався тільки спомин.
Думки, молитви як мелодія линуть.
Запита...