Жаба і Скло
– Яке ж ти жорстоке стерво! – сказала Жаба Склу, коли підступила ближче.
– … ти жорстоке стерво! – Скло на мить втратило самовладання, а потім знову зробилося мовчазним і прозорим.

Пісок і Жаба
– Краще Піску немає нічого на світі! – Жаба...

всякчас відкриті
обійми бога
членуванням навзаєм…

***

обійми бога
завжди закриті
рівністю всього
собі…

***

бог
розп’ятий на хресті
сам себе
не може обійняти…

P.S.

бог
розп’ятий на хресті
себе не може обійняти
сам…...

біг по колу
і є коло
твоя путь у світі
і є світ…

***

бог –
ніч
у котру сняться
дійсні сни
розмаїті
й
нічиї…

***

як птах
з каміння на каміння
так і камінь
з птаха в птаха…...

мурах червоних
ланцюги
в мурашнику
живого тіла…

***

міхи легенів
в руці м’язистій
тіла
дихають
в жар слів…

***

кісточками плоду
між товщі тіла
скелет безплідний
вкляк…

P.S.

хто стукає –
той достукається
серцем
у двері грудей...

я не любив у риб обсмоктувати очі
і ось тепер поволеньки втрачаю зір
можливості переінакшити прострочив
якщо у тебе друже є то перевір

***...

Нарешті англійські вчені… Ні, не так… треба якось не так…
Краще десь так: «Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духу»!
Цікаво, чи багато землян у всі віки замислювалися над істинним, всеохоплюючим, первинним смислом ось цих, наприклад, молитовних слів? Хто т...

кущик
дива золотого
понад лона сонця
палахтить…

***

туга самотність
у тобі
дарує почування
Богом…

***

сліди слини
тягнуть
з голови до п’ят
слимаки обіймів…...

***
під застлéний сніг заховаю крила
заплету тугіше щоб не шелестіли
птахом на дахý проступáти тихо
щоб нечутно бýло чи співав чи дихав...
заховаюся у зимóвих квітах
щоби не питати щоби не летіти
нúзає зима вовняне нам...

минуле –
корінь
із від’ємного числа
просто те
що є
помножене
саме на себе
в уяві майбуття
де насправді
мінусами стали
мрії
задуми
й життя…...

небо –
море…
море ж –
берег
краплі острова
серед небес…

***

в голові
уява без обмежень
в серці ж
тільки співчуття…

***

на білому папері
душ
проступлять знаки –
тіл скісних
рух…...