Тролейбусні пірси, причали трамвайні
Швартови приймають удень і вночі.
Лежать на шляху асфальтовані плавні,
Трапляються вирви, буї та корчі,
Яких не бояться міські мореходи,
Проводячи судна, плоти й кораблі
І крізь міражі та несталість погоди,
І си...
1
картинна галерея… картонна… галера у центрі міста
на якій ніхто не пливе і тільки щурі звісно…
бо вона ще не тоне… ще повзе самотньо в натузі…
і несе щось таке незтравне в роздутому пузі…
тексти теж і старіють і помирають і треба їх відпускати
не...
Сніжить. Стою біля вікна, меланхолійно спостерігаю як падає сніг. На вулиці морозно та вітряно, а в кімнаті тепло та затишно. З колонок лунає віночок зимових пісень. Щойно відспівали «завірюху» Тихонович з Поплавською, «На сторінках Юманіте друку...
Вважається, що ти приходиш у вересні. Але я бачу твої поставлені на клумби чемодани ще до Спаса. Ти плигаєш мені така тепла й сонячна на коліна і я вигладжую твого жовтогарячого хвоста з балабушками чорноб...
клубочище пустельних змій-доріг
в криваве місиво замісить ніг батіг
обіч каміння – кинуті серця
і марна мумія примарного мерця
квітує моя палиця в руці
сміються і злословлять камінці
іди-іди до приспаних химер
там ще ніхто пристойно не помер
доро...
я говорю відлуннями гори
я розмовляю хвилями… я море…
я дика і беззахисна потвора…
я немовля… я ворожбит старий…
я жінкою тулюся до вимови…
я воїном полюю на слова…
у куряві словесної полови
летить у вирій глупа голова…
І день прийшов, а наче не спішив.
Діставши міхи, де багато див,
І висипав дощисту каламуть,
А вже йому борщі жінки несуть.
І місяць розчинився у імлі,
Де хмар овечки сиві і малі
Перекотилися згори у діл,
Де рік витоптує старенький віл.
І дощ встел...
Змалку я гостро відчувала красу слів, мови, але більше – на письмі, у книгах. Читати я навчилася у чотири роки. Моїми друзями були автори старих, часом забутих, книг. Самі книги видавалися мені старовинними рукописами. Та голоси письменників лунали...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 99; 
рецензій - 4.
