Назустріч сонцю вийди зранку,
Зустрінь зорю, що вже не спить.
Його тепло замість сніданку,
А хвилі світла – щастя мить...
...

Мої океани – зелені,
і ставні – холодні долоні,
Твоє каронічне море
я орю, і сію жмені
Фісташкових незабуток.

Мої океани – зелені,
На шторах – багато туші,
І шторми її не рушать,
Бо є у моїй кишені
Зернята гірких асфоделій.

Мої океани – зе...

І чому в мого тіла така коротесенька пам’ять?
Забуваю цілунки і пристрасть юнацьких обіймів,
Як тіла заплітались у вузлик до надцятих півнів.
Але мабуть так краще... Бо спогади надто вже ранять.

Ми заручники болю, що нами ж придуманий. Вічно
Ілюзор...

Ти – найманець у Долі –
Режисер!
Зіткнулись на Подолі
Й час завмер.

Були недоліки в сюжеті,
Сміх і плач.
Був вітер – "критик-кінестетик"
І час -  глядач

...

я знаю про твої слабкості
про всі твої невідомості
в хвилини моїх неквапностей
лежав собі без свідомості

я знаю про твої рішення
і різного роду звершення
хоч руки не надто вітшені
давай почекаємо вечора

я знаю про твої збочення
такі ненав"язл...

Не бачиш більше світла серед ночі,
Та істину одну лиш зрозумій:
Відкрий лишень скоріше свої очі –
Побачиш день у барвах світлих мрій!

Ти кажеш, що приречений страждати,
Що серцю усміхатись не дано.
Прийшла тобі я світло дарувати,
Примушу усміхн...

Маленька людино, із серцем великим
чого ти шукаєш у краї оцім?
У краї безлюднім, самотнім і дикім
кого ти зігрієш тут серцем своїм?..

Тут хаос і безлад панують неспинно,
і друг твій, і зрадник – в одному лиці.
Чого ти шукаєш гіркої хвилини,
кому ...

Вже так багато сказано
на різних голосах,
прошито і зав’язано
в книжкових сторінках.

Мільярд стежинок вмощено
і пройдено не раз,
затаєно і прощено
сваволі чи образ.

І скільки час ховається
у стрілочках малих,
все б’є не розбивається,
іде,...

Хто дав тобі оту отруту,
Що вже і серце не горить
Хіба можливо все забути
Хіба так можна далі жить?

Любов далеко заховати,
Дивитись мертво на цей світ
Щоб навіть не змогла і мати
Вже розтопить байдужий лід.
...

Набридлий час, нудний і темний,
Панує мороком безкраїм...
І сон розгублено кульгає,
Реальність обіймає ревно.

Спокутує свою провину
Лампади вранішньої диском,
Жаданим кришталевим блиском,
Що крізь свідомість ніжно лине.

І день завоювала сила:
...