Порожні дитячі обличчя
Порох присів на минулім
Пісня неспівана кличе
Послухайте якщо не чули

Порожні батьківські кімнати
Пожовкло листя в городі
При тину засмучена мати
Питає чи діти в народі

Плаче сльозами надії
Певно вони не голодні
П...

Церква Останніх Кількох Днів
Вітає сестер і братів
Світ вас ловив а тоді гнобив
Але облиште гнів

(Хай же буде віднині цілим
Те що було напів-)

Світові всох його корінець
Йому очевидно от-от кінець
З усіх богів нас не полишив
Тільки господь ву...

цей липень любить парасольки,
калюж моря (гайда за борт!),
і сміх, упійманий в долоньки,
й людей - готових до пригод

до осені - ще досить часу,
щоб три... мо' й пять разів цвісти,
зігріти літо ритмом сальси,
набутись там, де поруч ти......

Як же довго нам іти
До своєї до мети,
Через зраду, через гріх,
Через зламані мости.

Із-за жадібності й зла
Наша доля не дала
Перейти нам через сніг
До найближчого села.

Серед поля, серед дня
Загубилася рідня,
Ні билинки, ні стебла,
Тільки с...

Він розкаже мені про дві речі.

Спочатку – про своє потойбіччя, глибоке і темне, як сон наяву.
Таке, де усе реальне – і ми, і вічність, і вулкан на Суматрі,
і звірі, що схожі на старі міфи, і старі міфи, що колись були першими словами.
…Давні  мури, ...

Літо відкликало Його.
Емігрував Він в рай небесний.
Взяв те, в що вірив і пішов...
Колись з героями воскресне.
Осінь життєва, це добро.

Людям надію й віру ніс.
Уроки писав Україні
Книжка життя - правди міст,
Якого треба всім нам нині.
На ньом...

Кров на бруківці
Перед храмом святого Петра
Бачиш, Кифа?
Твоя ватра уже догора
Скоро згасне остання зоря
Чуєш, Кифа?
Уже півні готують заспівці
І мов на старій кіноплівці
Присмерк, храм, тихий шепіт з вікна
І як символ дороги кінця
Багряніє кров...

Рука виводить чорнильний слід,
Чорна ріка пускається берега,
Берег не втримає їх
Темних потоків,
Що переносять у собі
Душі загублених слів
Десь поза безвість.
Схлипують хвилі ріки,
Їх переповнюють, б'ються хвостами
Риби, що спали на дні,
Дні пор...

Вовчику-братику, де ті сліди між заметами?
Білого степу завія біжить навздогін.
Сірими спинами холодом разом приплетені,
Місячне сяйво у мороці ночі хвилин.

Вовчику-братику, гірко то зимними повнями
Зграю загублену степ поховав на віки,
Справді од...

Ви
добре вмієте сіяти
зерно сумніву
А потім не знаєте, як діяти,
коли воно сходить...
Бо це неможливо вживати
в жодному випадку,
за жодного настрою
чи погоди
це - не-розуміння

чи не краще
одного разу
наважитись та засіяти зерно правди
х...