СЛАВКА
(Візит в ГУЛАГ)
«Хто визволиться сам, той буде вільний»
Леся Українка

Метушливі крони яблунь розніжено вбирали м’яке вересневе сонце. Потрушуючи на вітрі листям, втрамбовуючи проміння. Частина світла осипалась з гілля та падала на густу тра...

БУРЯ
Акварельні, бурі мазки змішали небо. Загустали, втрачали прозорість. Вимішувались шаленими пензлями. Нарешті збились до густої гуаші і заліпили своїми згустками весь схил. Сонце облишило марні спроби пропалити собі шлях. Змирилось, ковзнуло по непро...

Новоспечений сільський Голова, Іван Іванович Благенький, видався людиною нової формації. Він, тільки-но прийшовши до влади, відразу взявся за виконання передвиборних обіцянок, чим здивував не лише мешканців села Чудаки, а й вище районне керівництво. Повез...

ДІАФІЛЬМ
Хлопчик відкрив шафу. Стару радянську шафу з глянцевими, коричневими дверцятами. Запахло розвинутим соціалізмом. Вразило навіть очі. В боковій стінці був вирізаний акуратний круглий отвір, крізь який стирчав вимикач зразка 1965 року.
– А я каз...

                                    
На  вулиці Тихій, майже біля самісінької церкви, жив колись дядько Левко, в нього був кінь, котрого звали Чалий, і добра безтарка була на гумових колесах. Дядько Левко, по найму, возив мерців на цвинтар, як зараз кат...

ГУСАРКА СОФ'Я

Я втиснув кульку в носику краника і повз неї видобулось кілька жалюгідних крапель. Цього було явно недостатньо, аби змити мильну піну з рук. Я оглянув вагонний сортир – жодних ознак рушника і паперу. Витер руки об стегна, щільно встромлен...

ПЕТЛЯ ТОНІ
Я акуратно зняв слухавку і повільно набрав номер. Гудок, другий… Пролунало сонне жіноче «алло». Ать! Не встиг покласти слухавку. Сонне «алло» пролунало вдруге. Я затамував подих. Ну, спробував затамувати. Натомість почав схвильовано сопіти. ...

МАКС УРД
…
- Як часто обнімає тебе вітчим?
- Я його так не називаю, – Катя не приховувала огиди до розмови. Дивилась то собі на коліна, то на чисту стіну праворуч.
- А як ти його називаєш?
- Батя, Макс, Максим. Частіше тато, – огидний кабінет, ...

Помирає людина завжди раптово. Навіть, якщо вона чекає цієї події роками на лікарняному ліжку. Навіть, якщо сама стріляє собі у скроню чи стрибає з 19 поверху. Хай там як, але я не став виключенням.
Жадібні очі покидька, який благав мене на колінах про ...

Ніч солодкою чорною патокою залила маленьке містечко Гусятин. Вуличні ліхтарі на центральній вулиці противилися її навалі, відганяли темні пасма мороку геть, в не такі освітлені бічні вулиці, і ще далі, вниз, до прохолодної вогкої низини, де з тихеньким х...