ГУСАРКА СОФ'Я

Я втиснув кульку в носику краника і повз неї видобулось кілька жалюгідних крапель. Цього було явно недостатньо, аби змити мильну піну з рук. Я оглянув вагонний сортир – жодних ознак рушника і паперу. Витер руки об стегна, щільно встромлен...

ПЕТЛЯ ТОНІ
Я акуратно зняв слухавку і повільно набрав номер. Гудок, другий… Пролунало сонне жіноче «алло». Ать! Не встиг покласти слухавку. Сонне «алло» пролунало вдруге. Я затамував подих. Ну, спробував затамувати. Натомість почав схвильовано сопіти. Оп...

МАКС УРД
…
- Як часто обнімає тебе вітчим?
- Я його так не називаю, – Катя не приховувала огиди до розмови. Дивилась то собі на коліна, то на чисту стіну праворуч.
- А як ти його називаєш?
- Батя, Макс, Максим. Частіше тато, – огидний кабінет, огидн...

Помирає людина завжди раптово. Навіть, якщо вона чекає цієї події роками на лікарняному ліжку. Навіть, якщо сама стріляє собі у скроню чи стрибає з 19 поверху. Хай там як, але я не став виключенням.
Жадібні очі покидька, який благав мене на колінах про ...

Ніч солодкою чорною патокою залила маленьке містечко Гусятин. Вуличні ліхтарі на центральній вулиці противилися її навалі, відганяли темні пасма мороку геть, в не такі освітлені бічні вулиці, і ще далі, вниз, до прохолодної вогкої низини, де з тихеньким х...

Робочий день Володимира добігав кінця. Сутеніло, і чоловік потягнувся на кріслі, випростуючи руки і хрускаючи пальцями. «Идти за пивом или ну его нахрен?», — промайнуло в голові. Володимир глянув у вікно, на сутінки, що наближалась, і смачно позіхнув.
Ві...

Я йшла вздовж заміського шосе і ніяк не могла згадати, якого біса я тут роблю, коли на дворі тільки вранішні сутінки? У легкій сукні і з ноутбуком за плечима. Ні, чому зі мною був ПК я ще могла зрозуміти – ним я заробляю на життя. Пам’ятала, що вчора, як ...

Текст видалено автором твору...

Дощ барабанив по лобовому склу. Краплі зливалися докупи, і стрімкими змійками стікали вниз, творячи за кожним помахом автомобільних двірників нові химерні візерунки. Вечірні сутінки швидко приймали колір темних дощових хмар, що низько летіли над землею, в...

– Як я сьогодні вдало заляг!.. Лежу, витягнувся на всю свою немаленьку довжину і аж муркочу від задоволення. Прямо скажу, рідко мені так вдається. Спина останім часом як сказилася – і так болить, і сяк прострілює, просто сил немає. Потягнув, певно, коли м...