Улітку 2014 року офісний працівник, Едуард (але всі називали його «Едіком»), як завжди, сидів на роботі і гортав стрічку новин на Укрнеті. Нудно, спекотно і Світлана Михайлівна вже двадцять хвилин гундить по телефону мало чи не над самим вухом. «От воно т...

Юність Михайлова переросла, як і малося бути, в одруження. Батько вділив молодятам померлого діда хату, дав два десятки курей на почин – з того й почався власний самостійний шлях по життю.
На весну, коли квочки повсідалися на яйцях, а дві, то й вилупили ...

Cтоматолог
Ось уже кілька тижнів Геннадій Петрович працює на новому місці. Вже немолодий лікар за знайомством улаштувався в державну клініку стоматологом. “Ех, державна клініка – не приватна. Там же все чистенько, зарплата вчасно, молоді асистентки все п...

Скалки пам’яті.
Найбільше жалкую за тим, що не встигла записати бабусиних спогадів. Скільки разів збиралась, навіть купила зошит і ручку, але завжди щось відволікало, здавалось важливішим… а одного дня стало запізно. Все що залишилось – мої власні с...

Частина 1. Липень 1940 року.
-Рая, сестро, Рая, збирайся. Сьогодні на річку прийдуть хлопці з Ворошиловки. Грати на баяні будуть. Сьогодні ж ніч на Івана Купала. Хтось новенький, може, прийде,- закричала з порога в хату дівчина років 18, ледь відчинивши ...

Михайло Кирилович Поживанюк, коли ще був Мишком, мав халепу з кролем. Того року в село вколотилася болячка. Кроляча. Доти вухані мешкали по сільських подвір’ях, обживаючи хто клітки, а хто вириті в землі ями, спокійно проживали свій вік, проходячи шлях ві...

«Того року собаки тічкували, неначе востаннє мали паруватися в цьому світі. Гнат Іванович намагався перепинити шлях своєму Лорду до тих компаній міцним цепом з ошийником, але пес мав морду тоншу за шию, тож ошийники для нього перепоною стати не могли в жо...

…крокував берегом Великого Потьомкінського острова. Це була найкоротша, але краща частина нетривалої мандрівки «дача – причал», бо тут стежина звивалася вздовж Дніпра. Спершу вона притискалася до сусідського паркану, через який яблуня простягала обтяжене ...

Так трапилося, що Яна помирала першою. Влітку ще не мала ніяких поганих намірів, ще козеня купили, кізочку, аби молочко власне згодом мати, а в жовтні дружина вже догоряла, як свічечка.
– Яно, – плакав біля ліжка, – а як же я?
Він дійсно не знав, як йом...

Його кохання виникло з образи. А чи загартувалося в ній.
Він, як сам казав, «зачучверілий у чорноті шахтар», який, крім забою та гарної випивки опісля, напевно, й знати нічого не хотів, вона ж – степовичка, розкішна, чорнява, намиста хоч і не носила, ал...