Вже давно збудовано сільську церкву, батюшка, в миру Драч Іван Петрович, ревно соборує там свою паству, а роки репіжать дощами та снігами, контактують з поверхнями, а бляхи гниють, і кольорові розписи повняться вологістю, як очі прихожанок слізьми від Бож...

Сусідня квартира стояла порожня вже років із десять – відтоді, як померла моя сусідка, баба Оля. Її нащадки, дальні родичі, що походили з того ж села під Києвом, в якому вона народилася та провела мало не все життя, прийняли спадщину, викинули бабині лахи...

Пимон Сергійович Овдієнко на селі зажив слави безбожника. З тої пори, як сільська громада вирішила звести в селі церкву, бо набридло тулитися віруючим у звичайному будинку, переобладнаному під храм.
Тож коли новий батюшка проявив організаторські таланти...

Вжжж, пі-біп!
Так, машина завантажена - рушаймо.
І байдуже, що попереду кущі та купа землі - мій самоскид якщо не об'їде, то з розгону точно проскочить її. Навіть якщо зламається - теж не біда, - я зранку каші поїв, отже, як говорить татко, став сильніш...

Поїзд, що прямував до столиці, очікувався прибуттям на маленьку станцію, де я зараз перебував, близько другої ночі. Квитки на нього, як не дивно, в касі були, касирка навіть перепитала, що мені давати – купе, чи плацкарт. Швиденько зваживши переваги обо...

Справи йшли так добре, що Андрій, якому від успіхів голова пішла обертом, і незчувся, як насунулася біда. А починалося ж все прекрасно! – Десь років із три тому йому зненацька запропонували очолити невеличку, але симпатичну громадську організацію, і він п...

Потай, не афішуючи, зійшлися. Перебрався до Каті в середу, а в неділю малася добре клювати риба, тож Сем зібрався на рибалку. Це було його друге після сцени захоплення, проти якого Гліцинія не мала свого часу нічого проти, бо звідтіля, на противагу сцені,...

– Ну й хай, – бурчав Сем, шукаючи якогось прихистку по місту.
Чесно кажучи, йому вся оця шарпанина була не в мед, але й не в полин теж.
На той час у їхньому драматичному колективі з’явилася нова актриса.  Ім’ям не знатна, проста ім’ям, але чомусь дуже г...

Це були щотижневі не уроки, а концерти. Інакше не назвати. Вчителька, її рипучий акордеон з якоюсь довгою назвою - скоріше за все, німецькою (це я майже точно визначив, бо англійську ми вже почали опановувати, і нею та назва не читалася), якісь ноти. З ни...

Ненавиджу метрополітен. Цю галасливу кротячу нору, переповнену людьми, звуками та запахами, безкінечний гуркіт вагонів і пекельні сходи ескалатору. Якось, послизнувшись, я відірвав на одному з них підошву черевика. Наче  дрібничка, якщо не брати до уваги,...