Вологе повітря вбирає нектар,
Нічна прохолода хапає за барки,
Величний володар небесних отар,
Згадавши за свято, приклався до чарки.

А кличе зігрітись підземний мольфар,
Плейбоїв чекають баби й перестарки -
Не хоче ніхто сексуальних нездар
До себ...

5
А розум каже: геть рабів чуття!
Не піддавайся пустощам і примхам!
Тримай себе в руках, є ціль — і маячня,
Не слухайся примар, дай спокій німфам!

Та вічно ти себе в руках не утримаєш,
І неможливо завжди жити прогнозовано.
Плануєш щось одне — а ...

4
Лише з коханням долю залагодиш,
Лише воно — наш вихід із самотності,
Лише воно дає життя і поміч,
І сили, і натхнення, і бездонності.

Та скільки злості у подружніх пар,
Коли кохання постає вже звичним!
Живуть вони серед постійних чвар,
І добр...

3
“Ти житимеш без сенсу і мети,
Якщо без весел буде йти твій човен.
Керуй собою, думай, як іти,
Інакше — попадеш у повінь!”

А може, так і треба — в течії,
Без роздумів, і без бажань, без цілі
Плисти — не думаючи, наче в небутті,
І в порожнечі ві...

В твоїх очах я майже потопаю!
Тріпоче серце... Що це сталось з ним?
Та менш за все тепер про нього дбаю,
Хвилює час, швидкий перебіг днин.

Як житиму тоді — не уявляю, —
Коли тебе, перлину із перлин,
Твоїх очей заманливих глибин
Не буду бачить... ...

Як мучиш ти мене мовчанням...
А очі, боже мій, які! —
Вони наповнені благанням
Торкнутись теплої руки...

Мене п"янить твоє бажання!
Воно, мов течія ріки,
Що зносить на шляху містки,
З грудей вихоплює визнання...

Забути твій чарівний погляд?
А...

2
“В яку країну ти себе загониш?
Куди ти хочеш полетіти?
Що думаєш дістати в тій безодні?
Що там, крім страху й безнадії?”

Та іноді бажання надто явні,
І душу тягнуть мандри безрозсудні,
І прилетівши, бачиш: люди гарні,
Міста і села дружні й нез...

1
Кохання плаче: “Хто без мене ти?
В яку країну ти себе загониш?
Ти житимеш без сенсу і мети,
Лише з коханням долю залагодиш!”

А розум каже: “Геть рабів чуття!
Життя — то завжди боротьба постійна,
Є тільки в розвитку і в творчості буття,
Лише го...

Від вокзалу галопом на берег
Кінь летить між трамвайних колій,
І оголений вітром вершник
Поспішає кохатися з морем.
Сонце сходить на тисячу сходів,
Де причісує німбом обрій.
Над коктейлем з піску та плоті
Сміх і плескіт замішані в хорі.
Флот скуча...

«Птахи не вміють будувати кораблі…»
Григорій Сковорода

*нова редакція*
Птахи не вміють будувати кораблі,
І я не втну (хоч пробую зухвало).
Але не плачу -  все, мовляв, пропало -
Свою стезю шукаю на землі.

Усі мої досягнення – малі,
Зате...