Люди, скажіть прошу, як нам вільним жити?
Мерзне тіло добротою неогріте.
Час минає, забуваємо про літо.
Своїх вчинків ми не кинули на сито.

Важко було, ми все таки пережили.
Проминала в нас молодість і безсилість.
З кожним роком нам з правд пір’...

Читаю про раї, яких тут немає.
І добра шукаю, яке зникло вчора.
Питаю розумних чому умирають,
Чому ця країна нині така хвора?

Запитання тихнуть, а за небокраєм
Маленьких діточок пандемія морить.
Молиться священик. Дзвін сумної грає…
Тиха безнад...

Листопадовий вечір тихий
Розлився за моїм вікном
Осіннє листя роздув вихор
Думки приходять перед сном
Підказують пиши про осінь
Про її сльозові дощі
Про те де хочеш іти в гості
Пандемія говорить ні

Присів комп’ютер слова ловить
Падають вони...

Над Сяном певно тихий ранок
Осінню імлу роздув вітер
Золоте сонце буде гріти
Тих які вийдуть на правд ганок

А ті яким правди забрано
Що живуть десь в куточках світу
Прийшлося в чужині тужити
Згадувати роки погані

Одним з них я і мої діти
...

Ми на сторінках нашого нині
Пишемо завтра своїй Україні
Тому не сіймо життєвих помилок
На її дорогах бо буде боліло

Міркуймо що кому і коли сказати
Щоб в сум не вростала Україна – Мати
Будьмо життям чесні всюди там до ми є
Хай кожний з нас к...

            
Все через клятих москалів.
Взяли нам Крим. Хочуть Донбас.
Влада несе брехливий спів.
Вона для себе, не для нас...

Вітри надії пишуть гнів.
Воля креслить дороговказ.
В душах породжується зрив.
Він жде на відповідний час.

В люде...

Ми своїм я пишемо завтра нині
Кожний свою виспівує баладу
Хтось в чужині хтось в рідній Україні
Йдучи вперед вертається до заду

Осінь свою малюємо як діти
Листочком мрій чи з ясеня чи з бука
Віримо в те що колись буде гріти
Якщо не нас може ...

Дивлюсь в життя свого вікно.
Сад поетичний золотіє
Тим, що роками тихо сіяв
І клав в рядки наче зерно.

Думаю, осінь вже туж, туж …
Життєва, але й та правдива,
Яка породжує нам дива
Сад повний яблук, слив і груш.

З лісу приніс рижиків кіш...

Світ говорить іди вперед
Спіймай свою майбутність
Серце – життя велосипед
Стане колись відсутнім
Скільки пережитих серед
Скільки то слів могутніх
Скільки пропало вже черед
Своїх в обіймах трутнів

Ти слухав тих що били в дзвін
Ти знав що дзвін ф...

Буває влітаю в дитячі роки.
Там хата. В ній ціла родина…
Молитва, якої навчили батьки
У вечір і ранком в нас лине.

Роки вписав в пам'ять. Не вернуть вони.
Немає вже мами, ні тата
До себе взяв Господь дві старші сестри…
Пустою спить дитяча хат...