Вірші в шухлядці я зберіг,
Такі ж вони - старі, наївні...
Писав колись старанно їх,
Ліичність теж - була на рівні.

Читаю зараз... Сміх і гріх -
Ото дивак... І твори дивні.
Хіба не мав людських утіх
Хлопчина інших? Наче ливні

Тоді лились з гаря...

«Кохання в серце, знаєте, нежданно
потрапило – як зернятко в ріллю!
Без вас мені так, бачите, погано,
як, значиться, без моря кораблю!

Я, знаєте, постійно марю вами,
коли я, значить, їм, коли я сплю...
Дозвольте ж вам сказати, мила панно,
що вас ...

Симфонія погожих теплих днів
Змінилась блюзом сплаканого вітру,
Який урвав фінальні літа титри,
Покинувши полон безжурних снів.

Прислухайтесь: який тривожний спів
Збентежив вмить лісів мінку  палітру!
Й ураз, вдягши свою злочену митру,
Осінню мес...

   Розміщені на сайті вірші, в переважній більшості, не досконалі. Як вдосконалитися? Треба навчитися працювати зі словом. Щоб виходило це «граючись», пропоную ознайомитися із статтею «Буриме» (Літературознавчий словник-довідник, «Академія», 1997).
Бурим...

завзяті молитви твої.
а вечір просив
                             іншого - книг!
та далі молився і їв...
порядки наводити
                                    тре' – на стрих.

затвердлі тремтіння сердець
не змешили часу тривання зрад,
і знов на...

На маївки ходив до некошених трав,
Приминаючи квіти кульбабок і м’яти,
«Марсельєзу» з партійцями палко співав -
Комуністом я був винятково-завзятим.

Комсомольцем - завжди у найперших із лав,
Піонером – активним, що й годі казати,
В жовтенята мене ...

Це шаленство думок! Це гармоній закон!
Це безсонне стовольте напруження нервів!
Це для творчості час! для  поем! для шедеврів!
Ти слова висипаєш – рядок за рядком,

на сторінку ресурсу з розширенням .com,
щоб вони заблищали, як сонячні перли,
щоб у...

Неначе нескорена віком бабуся,
Плакуча верба біля церкви стоїть,
Якій з відчуттям винуватця вклонюся,
Бо соромно дуже - дикунство чи хіть

Керують вірянами – ті, мов галуззя,
Не перший десяток минулих століть
Гілки обривають, вважаючись в друзях
П...

Спить незаймана луна,
Бо струмиться mezza voce
Вічна пісня цвіркуна,
Що й мене приспати хоче.

Ніжна, мрійна та сумна,
В ній - минуле та пророче,
Ще нагадує вона,
Як рипить іржавий кочет.

На лежанці в подушках
Звично слухаю це соло.
Мабу...

Город цвіте… Амбре духмяне -
Мов пір’я - так лоскоче ніс,
Та тільки суша – він і в’яне -
Хмаринки навіть не приніс

Ти нам, розхристаний буяне.
Город жовтіє всюди - скрізь
Лежить бадилля, наче п’яне;
Куди лишень не подивись,

В чеканні все стоїт...