Варел Лозовий
СМЕРТНИЙ ГРІХ

- Коли ти знов це учинила, Жанно?
- Учора вранці.
- Навіщо?
- Бо так мені більш личить!
- Може хтось спонукав тебе до того?
- Ніхто! Я зробила так з власної волі.
- Проте три дні тому, на цвинтарі Сент-Уен, ти привс...

Варел Лозовий
ОБЛОГА ПОЛОЦЬКА

Ця вже призабута історія ховається, як хвіст у лисячій норі, в далекому шістнадцятому столітті – на широких теренах Великого Князівства Литовського, Руського та Жемайтійського,  саме напередодні його об’єднання з Королівс...

Почав в мислях аналізувати завданий нашому народові злочин через братній польський народ. Сумно стало, а в души родилися одне за одним запитання. Чому це так?
Сів в куточку на проти ікони Божої Матері. Глянув на Неї і задумав над минулим своїм, нашої...

Тому заохочую всіх глянути своїм зором на моє бачення на Шевченка, як класика. Щоб це збагнути, я наведу свої думки і  зауваження перечитавши твори нашого Генія з його пізніших, зрілих років. Перечитавши його кореспонденцію зі світлими людьми його часу. П...

   Кришень підвівся з лави, щойно втретє проспівав його півень. Звично, навпомацки, пройшов до дверей свого невеличкого, древнього, як і він сам, заглибленого у землю житла, прочинив двері в сіни, нащупав на сідалі співця і вийшовши надвір, ще в присмерку...

   З-за Десни дозорець примчав. Нема вже Седнева, до Мени приступились татари… Любодара те не здивувало. Лічив про себе, загинаючи пальці, через скільки днів чекати їх в тутешній волості. День-два на Мену, день-два на Сосницю, ще день – і вони будуть ген ...

   Храм здавався залитим сонячним світлом. Ще перед Пасхою дерев'яні стіни церкви всередині були ретельно вибілені крейдою, правда, парафіяни місцями вже добряче витерли їх своїми плечима та спинами, але через присутність чималої кількості люду це не кида...

   День видався погожим, ясним, хоча й дещо вітряним, а все одно теплим для такої осінньої пори. На Ужеті від латаття вже й сліду не лишилось, під першими нічними заморозками пожухла, побуріла лепеха над водою, то тут, то там на ще зеленім килимі отави ст...

Як ото воно поміж людей чутки ширяться?! Варто було Любодарові в боярськім теремі ополудні, за зачиненими дверима, рота розкрити, а не минуло й тієї години, що добрій господині вистачає зазвичай, аби на хліб тісто замісити, як новину ту вже знали в найдал...

Звісно, з того, що діялось за мурами Константинополя і слугувало передісторією лиха, Авдієві по суті не було відомо нічого – як і решті простих містян. Він жив у раю. Чи знав про це? Знав. Але ніколи не думав, що рай – рай! – скінченний.

   ... Милости...