Ой, ґулі-ґулі, мої сіренькі, ходіть до мене,
нема довіри, а їсти треба, літати треба,
і неба простір хтось захаращив - самі антени,
нема карнизів у цьому світі - ото халепа.

та ви привикли, адаптувались мої сивенькі -
у вовчу зграю, що не кусає, а ...

Забута попід вікнами любов
Ховає змерзлі руки в рукавиці,
Тупцює-зігріває свою кров,
За пазуху ховаючи річниці.
Замерзлі сльози на її щоках
Обпалюють до болю білу шкіру...
Згубивши свою щирість у роках,
Вона навіки втратила довіру....

- І от стою я змучений до німагу, бо натаскався тих книжок (в нас новий завіз) – хто їх пише? Нафіга? Так от: дістаю з кишені носовичок, шоб протерти пику від поту (смердить десь від мене, думаю собі на ничку) аж тут ввалюється цілий табун мордоворотів  -...

1
вечір_зуб стирчить сторчма.
загусає морок.
плаче дівчинка_зима.
їй на вигляд сорок.

срібло солі на очах,
в животі судоми.
я без тебе в грудні чах,
не виходив з дому.

нудьгував, боявся скла –
де ти_з ким ти_хто ти? –
доки тіло вірша...

Я стою перед ним на колінах. Ну, так може здаватись, якщо глянути здалеку. Насправді я шнурую своє взуття. Кляті здоровенні зимні чоботи. Кляті синтетичні шнурки, що розбовтуються щохвилини. Іноді я так припадаю перед ним на коліна двічі, поки виходжу з й...

Сергій – сучасний тінейджер, коротко стрижений, вільний одяг, розкута ходьба і манери.
Олег – друг Сергія, нижчий ростом і вічно балакучий.
Колян – знайомий Сергія та Олега, часто нахмурений і завжди хитрий молодик.
Сергій2, Сергій3, Сергій4 – глюки ...

Бути мені чи не бути
Людиною із ноутбуком?
Бути мені чи не бути
Людиною із ноутбуком?
Бути мені чи не бути
Людиною із ноутбуком?
Бути мені чи не бути
Людиною із ноутбуком?

Мамо, купи мені ноутбук,
Мамо, я захворів на свободу!
Я маю можливості ...

Я від тебе шаленію, я від тебе захлинаюсь
відчуваю своє фізичне тіло і воно неначе в*язниця
відчуваю свої пальці, роблю рухи наче дитина
прискорене серцебиття о ні!
Я не закохуюсь ніколи і ніколи нікого не кохала
це принцип! Я вже доросла!
Але твоя...

Як мені пережити цей життєвий відрізок?
Знову купу задач навигадував фізик...
Скільки можна товкти: як набрид мені вакуум!!
Краще завтра  я вірш надрукую на ГАКу)))))))))...

  
   У Небесній Канцелярії Сценаристам завжди платять мало. Вони сидять у гарно освітленому тісному кабінетику і все чим займаються 24 години на добу – друкують сценарії на завтра, на післязавтра, сценарії снів, думок, раптових поглядів.
Здається моєму...