«Хіба самому написать?» (Т.Г.Шевченко)

Нема з ким вести діалог,
мінятись скарбом із кишень,
локомотивами тривог
гриміти в парі кожен день
і чути – легшає вантаж,
просвітки- спалахи – між ним,
і десь ...

Присів  
Над ненаписаним словом
І зрозумів
Мудрість неіснуючих думок.
Глянув в минуле,
А там вже є
Те, чого нині не бачить.
Він зітхнув.
Задумав і затужив
До ненаписаного рядка.
Заговорив  мовчки.
В його думках
Спліталися  слова
І відходил...

Душа вже в Бога на гостині.
Тіло покладуть в чужині.
Мріяв спочити на Волині,
Там, де лежать Його рідні,
Там, де служив Він Україні,
Дарив їй роки молоді.
Де піднімав наш жовто – синій,
Де ставав проти ворогів.

Завжди є так, як Бог бажає.
Б...

Ось бачиш, дитино - цей сонячний камінь
це спадок від твоїх пращурів -
незабаром він стане
твоїм провідником - компасом.
Тому запам´ятай, що по ньому
та ще по зірках Великого Возу
і Цвяху Тора
будеш і ти, як тисячі інших мужніх воїнів,
...

раз усім на вірш начхати
годі бісер тут метати


...

Немов підбитий Сірано*, на глум узятий Дон Кіхот,
Крізь підлий натовп гомінкий я пронесу свою біду.
Посеред реготу отих, хто гідність стягує з висот,
Поміж обрубаних умів я, не схиляючись, іду.

Я нині -- лицар без мети, мій кінь утомлено ступа.
У ...

Ювілеї куди глянеш
Милі серцю в кожний ранок
Усі вони на спогадах сидять тихо
В них молодість - роса рання
Призабуте вже кохання
І нездійснена любов твердим горіхом

Ювілеї тата мами
Повні радості і драми
Я зі спогадів сьогодні їх читаю
Бачу ...

Села палили в час весни.
Нас в чужину прогнали,
Щоб  ми в обіймах чужини
Тихенько  пропадали.
Минули роки. Ті живі,
Що при своїм  остались.
Бо  ополячились всі ті,
Що  рідного цурались.
Живі вони, а їх нема.
Ні в церкві, ні теж в хаті...

Це - не поезія, скажеш, експромтом
Виплеск енергії йде, позитив,
Ніби дощівкою, русло наповнив,
Ніби по вінця відерце налив,

Малопомітний, як бортя у лісі,
Що нагромаджує слів дикий мед.
Навіть не знаю, чи хочеться пісні,
Чи монотонного руху впер...

Ген літо скликає коней
Із річки жадань заснулих,
Долоню до хвилі тулить,
Долоні вода солона.

Ген хмара – така, як птиця,
Така, як окраєць ночі –
Вертається з косовиці,
На віях несе листочок.

А літо стоїть над полем,
В траву застромивши гребі...