russia Is Dead Forever

Добрий ранок всім вельмишановним  землянам,
Всім гостям з інших  дружніх  далеких планет.
Знов новини на голо-графічних екранах…
І в фіналі -  маленький нікчемний сюжет:

В непролазних болотах, у хащах лихих непрохідних,
В...

Прихворіла в дядька жінка.
Горло на замку.
Шепче ледве чоловіку:
- Викликай  «швидку»!
Той підняв усіх на ноги.
Дзвонить на «сто три»:
- Жінку горло мучить трохи.
Вірус або грип.
Ось адреса, повні дані.
Мчіть сюди скоріш!
Гине жінка на дивані!...

Жіноча логіка
Дає завдання вчителька Дарині:
-  Назви - но перелітні птахи нині.
Мала мовчить та врешті каже чемно:
- Я думаю, що це ворона, певно.
Чому, скажи – но? – вчителька питає.
- Вона ж туди – сюди перелітає.
08.12.2024


Певно
- Колись...

Серце народжується у білому лотосі,
Вічне кохання його духмяність.
Поки дітьми були, ми за руки трималися,
Стали дорослими, палимо храми.

Храм — це душа твоя, заводійка й відлюдниця,
З сонцем заручена, віддана горам.
Інший — непослух мій, так запі...

Мені це правда не до тями
було то, чи лише здалось -
на дереві межи хрестами
кричить довірливий христос.

А на високій гілці янгол
рябеньким стріпує крилом,
цвірінькаючи, як за рангом
довіку складено було.

На дні волаючи молитву,
ще захлинаєть...

Ця жінка, ніби осінь золотава.
Ще світла, тепла, щира і ласкава.
Вона така, як осінь ця казкова.
Душа її – феєрія квіткова.

Ця жінка – осінь, пані загадкова.
Вона, як тиша щемна, світанкова.
Хоча життя біжить, як літня злива.
В задумі йде, але ...

В морозну ніч світили зорі
і зачудований я снив.
В багатовимірнім просторі
думки снували дуже кволі
стан невагомості п’янив.

В якийсь момент я усвідомив,
що біль від холоду минув.
Спочатку вивертав, судомив,
ламав і навіть знерухомив
та врешті ...

Ніч. День.
За гранню прожитих років,
Без балачок і без дзвінків.
Трухлявієш неначе пень.

День. Ніч.
І невимовлена печаль,
Тупий та безпорадний жаль
Ніяк не заберуться з пліч.

Пусто.
Червивий місяць як більмо.
А ми лишились й живемо.
І безпо...

Він невиправний оптиміст:
ніколи не шукає броду
і знов у місячну погоду
босоніж рухається вниз.

І там по схилам берегів
вздовж течії світобудови
не відчуваючи утоми
блукає поміж дивних снів.

То й що, що чорна смуга ця?
Вона лише передумова,
...

Подивись на свою руку,
зазирни у диво-всесвіт,
затримай в собі цю думку -
і почуєш срібний плескіт.

Та вони все вислизають…
Раз, - і більше не впіймаєш
відчуття́, що осяяють
та ідуть. Ти пам'ятаєш

ті, інакші наші роки,
що в ночах сліпих...