Я не фейсбучусь, цукербергпрости,
Не уповаю на святого лайка.
І прісні пОсти, і пусті постИ.
(Смакую
             Скоромні рукописні сторінки).
Спільнота спонука: Коменть! Зафрендь!
Впусти!
           Пости!
                      Пости!!!

.....

Я іду повз кав’ярні й нічні диско-клуби,
На конвеєрних лініях вулиць тіні танцюють канкан,
Під мостом через колії впоперек тягнуться труби,
По цих трубах тече невідома мені рідина.

Світить жовтий ліхтар на холодну вологу бруківку,
Світло збільшує в...

боже вишня
боже брама
боже крижень
боже яма

може й більше
тільки мало
і куди ж це ти
пропала

я тебе уже
забештав
подзвони мені
нарешті

подзвони мені
нарешті
як це можна справді
де ж ти

набери нарешті
номер
бо я наче Сімпсон
Гом...

-- Де ти мандруєш? Де ти пропала?
-- На роздоріжжях у хмарі буденності:
глянеш додолу – котяться чвалом
дні і години, відблиски, темності.
Їх поганяє турбота-німотниця,
лине життя , мов чуже, перебіжками,
сліпо іде по руках – не соромиться,
хтось н...

В ранковий час
Лежали на траві
(бо що було робити?),
Хоч був дефолт
і танув лід
На шельфі Антарктиди.

Цвіли луги,
їх аромат
В’їдався в нашу пам'ять,
Хоч був хурбан,
і був джихад
(Не перший, не останній).

Я розглядав
твоїх очей
Зелені віз...

У глухе село волинське
Увійшли чекісти
Місько лагодив покрівлю-
Повеліли злізти

Підвели до капітана-
Той наган виймає
Пильно дивлячись у очі,
Вуйка він питає.

"-На секундочку представь,
Бендеровская шкура
Супротив тебя стоят
Русский и немчу...

Колись у лабіринтах губляться слова,
Чомусь вірші згоряють просто у каміння,
За крок від ночі зболена душа,
А всі дороги з кроком тільки далі.

Там гори падають до пилу,
Зірки лишають в небі чорні діри,
Сьогодні сни, на ранок - лет у прірву, ...

Він йшов як той вічний мандрівець
по ринвам, по бруку, так тихо,
як  спокою вірний убивець
як той, що несе йому лихо.

І втомлені бюргери спали
і дощ їм так любонько снився?!
Чи давні прокляття повстали
і рік моровиці здійснився?!.

І тиха кімна...

Його вітри вже літечку належать,
Її дощі заколихають теплі сни,
Вони - у зоні часових обмежень
На піку сходження травневої весни.

А я бузку напахалася зранку,
Перенасичена розвоями кульбаб,
Червоного тюльпану стала бранкою.
У матінки-природи стіл...

Їм байдуже, що нас вбивають,
тим юнакам, що я їх знала
(тепер вони -- давно в пошані
і мають книги та онуків).
Один, неначе у припадку,
кричить: «Росію ображають!
Не дам уразити Росію!
Усіх наклепників – на муки!»

Вони байдужі до портретів,
пек...