Ліхтарі летять у небо
Піснями, думками..
Закривають виднокрай мерехтливими світлами,
Забирають всю журбу,
Що літами укривана,
Тими
грубими,
зухвалими,
Словами
Кровʼю землі стікає каховська ГЕС.
По груди в воді – на ціпку привʼязаний пес.
Вода прибуває… Тож крізь віконця горищ
люди моляться дронам.
За воду. За те, щоби кліщ,
відправила його в останню путь
очі бачили як в землю закопали
а серцю байдуже: чекає, що ось-ось
провернеться враз ключ і «Що вечеряти?»
з порогу як завжди спитає…
та не провернеться у дверях ключ
і не скрипнуть під ходою половиці
не дзвякне посу...
Ми різні всі, та трохи, певно, схожі.
Як випадкові поруч перехожі.
Кому шляхи до ста, кому коротші.
Хто судить нас, рятує наші душі?
А світ лихий. І не жаліє час.
У чомусь ми слабкі, у чомусь дужі.
Радієм, плачем, йдем і тужим дуже.
Хоч щирі серц...
В медовий час троянд і лілій,
в блаженну долю літніх спек,
у місяць пристрасних ідилій,
як пара біла двох лелек
моя й твоя зустрілись долі.
Рука в руці пішли ходою,
черпнувши щастя повний глек.
Чи це було давно, кохана,
коли пізнали ми щедрот?
...
Завершення літа бринить у пожовклому вітті,
в світанках, в дощі, в мовчазній нерухомості плес,
у поглядах, в снах, у мрійливих думок розмаїтті
чи в перших щемливих акордах Sealed With A Kiss.
Завершення літа... Цей порух цілком невловимий.
Я знаю...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design