Так легко мовчати, коли язик торкається сонця поміж твоїх грудей. Його промені зв’язують мої думки в букети барвінку. Заквітчуєш ним моє волосся, і  босим іду на Асфоделеві луки. Торкаюсь прозорих тіней. Моїх ненароджених дітей. Пам’ятаєш? Я говорив тобі ...

Мама мені завжди казала:

Коли хлопець красивий, то біля нього в’ється багато дівчат. У нього буде велика спокуса взяти одну з них і ніхто йому не відмовить. Яка дівчина не захотіла б віддатися привабливому чоловікові?

Я мовчки кивала і робила вигл...

Коли я перший раз тебе побачив, мені перехопило подих. Наші очі зустрілися і я зрозумів, що серце пропустило удар. Твій погляд був дещо розгублений, а потім усміхнений, з вогниками, і я свій хотів сховати куди-небудь, в що-небудь, щоб тільки не перетворит...

Як горохом об стіну.
Ніби я кричав у порожнечу, відчуваючи себе неприкаяним.
Ти сиділа навпроти, склавши руки на колінах. Кава вже давно охолола. У мене боліло горло від власного голосу. Людям навколо було все одно, що між нами відбувалося, вони ніког...

Я згадую ту, нашу першу зустріч. Стара шовковиця, до найтовстішої гілки якої була прив’язана так-сяк зроблена гойдалка. Ти замріяно дивився вдалечінь, на широкі зелені поля, де паслися корови, де у високій траві спали пастухи, над якими пухкі білі хмарки,...

Вона підсіла до нього. Вона ніколи ще так близько на нього не дивилася, аж дух захоплювало. Здавалося, повітря між ними наелектризувалося. Однак, вона єдина, хто це відчув, бо була як на голках.
— Будь ласка, зніми навушники. Коли до тебе звертається да...

Торкатися. Танцювати.
Заливатися сміхом, а не вином...
Бути відвертим, але змовчати,
якщо твоє слово - гостре, як скло.
Часом - сповільнитись, щоб помічати
погляди довші, ніж мимохідь
Богові вдячність свою дарувати
і мати взамін - цілий світ......

Вибачте, що читаєте ці слова, написані мною. Якби ці самі слова, були написані кимось іншим, або вами самими, можливо, вони вам здалися цікавішими чи важливішими, на які не шкода хвилин свого життя, в які можна вкладати будь-яке значення а то і багато...

У моєму атебешному кульку — великий кавун, а надворі вже пахне осінню.
Кавун достобіса важкий. Я міняю руки, але підступний атебешний пакет з кожним кроком дедалі сильніше впивається в мою долоню. Я із заздрістю дивлюсь на різнорідний натовп біля Центра...

    Для щастя багато не треба – викликали з кількома іншими зі строю, видали автомати, й до подальших розпоряджень – на вулицю, курити. Краса! Відомо ж – в армії все, що поза планом, таїть в перспективі можливість зашаритись, а значить – легенько нагнути ...