Торкатися. Танцювати.
Заливатися сміхом, а не вином...
Бути відвертим, але змовчати,
якщо твоє слово - гостре, як скло.
Часом - сповільнитись, щоб помічати
погляди довші, ніж мимохідь
Богові вдячність свою дарувати
і мати взамін - цілий світ......

Вибачте, що читаєте ці слова, написані мною. Якби ці самі слова, були написані кимось іншим, або вами самими, можливо, вони вам здалися цікавішими чи важливішими, на які не шкода хвилин свого життя, в які можна вкладати будь-яке значення а то і багато...

У моєму атебешному кульку — великий кавун, а надворі вже пахне осінню.
Кавун достобіса важкий. Я міняю руки, але підступний атебешний пакет з кожним кроком дедалі сильніше впивається в мою долоню. Я із заздрістю дивлюсь на різнорідний натовп біля Центра...

    Для щастя багато не треба – викликали з кількома іншими зі строю, видали автомати, й до подальших розпоряджень – на вулицю, курити. Краса! Відомо ж – в армії все, що поза планом, таїть в перспективі можливість зашаритись, а значить – легенько нагнути ...

Кілька днів я жив не сам. Зі мною жив Альберт. Альберт — харківський комар. Жив він у мене, звісно, злочинним чином — якось просочився у відчинені двері і сховався в кульок з кульками. Вночі вилітав вечеряти, звісно, на халяву. Тільки я вимикав ноут, Ал...

    .."Мені потрібні важкі й потужні гармати. А ще фортеці, величезні залізні фортеці в сотні гармат, що рушать морем і спопелять береги. І багато людей. Дуже багато, на землі й під землею, в одностроях кольору бруду. Але різних відтінків, за них ви стане...

    Мій квіт ружаний! Шипи моїх дум, катиця снів моїх! І далі шелест іще тисячі слів, що опадали і змішувались. Слово було сказане, й ще було теплим, але не рухалось, і рухатись, як все мертве, вже не могло. Герцогиня мовчала, тож гофшталмайстер поштиво з...

    Качани кидав просто з балкона, брат теж. На восьмому поверсі так зручніше – читаєш книжку, гризеш яблука, а як набереться ціла обойма, вистрілюєш недогризки, один за одним галасвіта, прямо в небо – й знову до книги. Висота дозволяла їм перелітати усі ...

«Сяду на пеньок, наїбну пиріжок», полюбляв повторювати дядя Серьога, коли випадав час перекурити в перерві між роботою. Він відставляв ще гарячу бензопилку, дістав свій «Космос» і дивився на зроблене: обчухраний хмиз лежить у великій купі, яка височіла на...

… 1995 рік, пізня осінь, за вікном школи періщить огидний і затяжний дощ, на першому поверсі — великому, за розмірами схожому на спортзал — змійка зі столів. Галасливий люд передає один одному квашені томати і бутлі з самогоном, бо горілку випили за пер...