Півонії пахнуть останнім дзвоником,
Дні заплелися в суцільне марево...
Вечірня фієста на підвіконні - культ,
Шамане цвіркун, давай запалимо
сонця призахідний диск оркестрою,
Хай буде з нами завжди - гармонія
музики, світла, тепла і легкості,
Любові...

- Ой, поглянь! - її палець вказував на вузеньку каблучку з невеликим діамантом. - Давай оцю візьмемо - вона дуже пасуватиме до весільної сукні.
- Гарна, - він удав, що розглядає перстень, хоча насправді дивився на цінник. - Дорого, проте. Може подивишся ...

Отак заклопотаний сідаєш осіннім вечором на кінцевій станції в напівпорожній потяг метро й мимоволі стаєш свідком того, як у сусідньому вагоні, активно жестикулюючи руками, про щось сперечаються між собою група євреїв-ортодоксів. Втома змушує на хвильку з...

Пасажирський потяг на хвилинку зупинився на непримітному полустанку. До плацкартного вагону увійшов дядько з чималою сумкою.
- Тут у мене в квитку написано: «місце вказує провідник». То ж де мені сідати? – звернувся до провідниці.
- Та де знайдете. ...

Я.
Я не існує.
Існує Ми.
Чуємо. Хлюпоче рідка орбіта. Рухаємось патерном.
Тоді, що в центрі?
Вічні кам’яні трони.
2500.
2000.
1500.
У вічному затишші, дмухають їхні холодні вітри. Вони зіштовхують нас. Кидають на груди один одного. Лякаємось,...

Здається я помер. Не те, щоб ця думка якось бентежила і не без того, що я в свої сорок не думав про смерть. Але раптовість цього відкриття і відсутність будь-яких пов’язаних з цим відчуттів здавалась дивною.
Відсутність болю чи переляку. Відсутність здив...

Всесвітній закон обернених амплітуд: Якщо в чомусь доброму немає жодного злого моменту, значить те добре – зло.
І навпаки: Якщо в чомусь злому немає жодного доброго моменту, значить те зле – добро.

***...

Дорогою між потягів, що видихають хмарами
і в них щезають маревом, вистукуючи біт:
чи хочеться у мандри вам? чи сняться тихі пагорби
зеленої Карпатії? чи вабить кругосвіт?
Затримуючи дихання пірнаємо у спогади,
а літо вже вичікує нових собі пригод......

Яким би великим і прекрасним не був корабель, напрям його руху, а разом з тим і взагалі саму можливість адекватно рухатися визначає стерно, яке незрівнянно мале у порівнянні із самим кораблем і знаходиться, між іншим, під водою.

***...

За київськи часом

Крізь шпарину в підлозі, ми проникаємо до його кімнати. Дихаємо на повні груди тінями й розчиняємось павутинням десь під стелею.
Він лежить на розстеленому ліжку. Крила вологої ковдри огортають бліду оголену спину.
Ліва частина ті...