1905 рік від Різдва Христова видався незугарним від самого початку. Приречена, здавалося, на блискучу перемогу над “макаками”, як кликали японців навіть найвищі за рангом російські сановники, війна не...
Провулок був порожній.
Ще б пак. Отак воно на тебе тут і чекає.
Він глибоко вдихнув і видихнув, загострюючи відчуття. Швидко роззирнувся.
Вправно відзначив на моріжку плямку нещо...
Читати люблять не всі. Але навіть тих, хто позірно байдужий до книжок, час від часу тягне хоч щось почитати. Іноді й не хоч щось, а таки якісну книжку. Хоча, скажу вам правду – як чоловік довг...
За три століття до цих подій, у червні одна тисяча сімсот якогось року від Різдва Христова в порту Дубліна зійшов із голландського брига чудернацький кремезний неборак, із довгим чорно-сивим оселедцем...
Музикант не пручався, пішов мовчки за Серою. Він давно вже не звертав уваги на всілякі людські дивацтва. Хіба не все рівно де йому коротати ніч…
Неможливо збагнути, що в кожної люд...
Проксіма
З часу повернення Астри з Теї минуло більше року. Багато подій відбулися за цей час – було налагоджено регулярне транспортне сполучення між Фреєю і Теєю. Поблизу Офірії земляни почали ...
...Під ніжним мов щічки усміхненого немовляти весняним небом розквітали до Великодня сади. На Івановій горі гетьманський собор виблискував щирим золотом, біля річки Ворскли зеленіли радісні луки, за н...
Таки добре, коли літо.
Тепло, рясна зелень та барвисті квіти довкола. Червоний розсип вишень на молодому деревці. Цвірінькання горобців, що спорхують серед гілля.
Та найголовніше – вті...
Немов підбитий Сірано*, на глум узятий Дон Кіхот,
Крізь підлий натовп гомінкий я пронесу свою біду.
Посеред реготу отих, хто гідність стягує з висот,
Поміж обрубаних умів я, не схиляючись, іду....
Розділяю ідею твору. У таких випадках можлива тільки подяка тому, хто затримав мерзотника – живим чи мертвим. Втім, я не думаю, що цю мораль треба висловлювати і що епілог взагалі потрібний. Після усього описаного в читача навряд чи залишаться сумніви у т...
Вікторіє, після "Соняшників" та одного віршу не маю сумнівів у Вашому таланті, Ви - письменниця і все таке інше. Щодо цього тексту Ви зауважили, що виклали його саме заради коментарів, бо, здається, відчуваєте певні його вади. Думки коментаторів розійшлис...
Добро завжди має перемагати. І Ваша історія не стала винятком.
У Вас цікавий стиль написання. Хоча маю до історії кілька зауважень. Це навіть не зауваження, а просто поради. Як на мене, забагато цих внутрішніх монологів головного героя, текст ними перен...
Якщо порівнювати із Вашими "Соняшниками", то цей твір набагато слабший.
Те, що я б виправив у тексті:
"Швидко позирнув довкола" - роззирнувся;
Я б ще якось замінив "потрусив далі легким вправним підтюпцем". Це речення саме по собі важко сприймається...
Сучасна соціалізація згубила епістолярний стиль, нажаль цього ж чекає і друкована книга. Ми живемо в час зародку електронного світовідчуття і це суворий виклик людській цивілізації. Думаю ми впораємся з цим, а писати будемо заради задоволення і такої собі...
Цікаво й добре написано, вдало (як для такого короткого твору) використані деталі епохи. Паралелі між долями України та Ірландії багатьом помітні, і мовчазна зустріч їхніх представників символічна та багатозначна (можлива навіть назва твору -- "Зустрі...
Гарно пишите друже, відчувається полтавська говірка. Так і хочеться сказати: ну чом-би й не "Вечори на хуторі близ Деканьки"... Чекаю на продовження Ваших дотепних замальовок. З повагою, Анатолій....
Прочитала твір на одному подиху (можливо, тому й не помітила недоліків). Вражає талант автора підмічати й описувати деталі. Коли це – при описі критичної ситуації, то усе відтворюється настільки реалістично, що бракне повітря, коли читаєш. Можна трошки ск...
Загалом згоден і з оцінками і критикою від Максима та Уляни, тому зверну увагу лише на два-три технічні моменти – те, власне, на чому перечепився, яко читач: важко однією рукою набирати номер на мобілці, так само важко намагатися спиняти кровотечу однією ...
Прочитавши рекламу Вашого твору від Максима (до речі, мені б такого промоутера), очікував зустріти на скромних шпальтах нашого сайту самого Фенімора Купера. Але...
Ні, автор має потенціал. Це б заперечував хіба що дурень. І Ваші "Соняшники" це доводять. ...
Добре Ви пишите, Вікторіє, справді добре, особливо на тлі сучасної масової мережевої "літератури, в яку прийшов читач" - просто дужі і дуже добре. Лишень вдруге за останній рік чи два дивуюся: чому тут, чому не в книжці на полиці книгарні? Звісно, тішуся ...
Цікавий початок! Мені подобається Ваш стиль викладу. З нетерпінням очікую на продовження.
Помітила одруківочку:
и - і;
І в одному із речень на початку тавтологія зі словом "наразі".
Наихнення Вам!
З повагою, Влада...
Пані Вікторіє, дуже гарний, стрункий і зрозумілий вірш. Проте маю одну заувагу: в рядку, де "полотна щільності пряде" я би, може, виправила слово "полотна" на "волокна", бо прядуться волокна, нитки, а полотна, себто тканини - тчуться.
Дуже сильно прослідковується причинно-наслідковий заязок, чітка, і в одночас захоплююча фабула. Автор гарно передає, границі саоєі свободи. Тільки от про дієслівні рими вже так багато всього сказано, що додавати нічого не буду
Мені дуже сподобалося) Справді, отак лицарі намагаються зробити щось корисне для всіх – а тупа юрба, що не має уявлення про гідність, усе плюндрує, і тих же лицарів намагається зневажити та звинуватити. На жаль, у наші часи це настільки нагально, що аж мо...
:) Це, можливо, жарт, але (про всяк випадок) -- моя порада: пишіть переважно для себе. Якщо вдалося виразити те, що хотіли, це вже -- успіх.
З повагою, Вікторія...
(можливо так ви мали на увазі, господи, як мені погано?)
Душа вже в Бога на гостині.
Покладуть тіло в чужині.
Спочити мріяв на Волині,
Там, де лежать його рідні, (рідНІ, що це за слово, не сприйміть за...?)
Я люблю ваш вірш, але по-своєму.
Це той же самий вірш, але інакше суб"єктивно розташований задля (мені) максимального ефекту на таких засновках.
1. Кінець рядка ВЖЕ значить злам, тому коми (і більшість знаків) зайві. Чим менше знаків - тим "легший" текс...
Мені неймовірно сподобалося, щиро дякую за змістовну насолоду.
Далі мікроскопічні реакції.
- "я піднімаюсь і іду". Чи не лекше звучало би "я піднімаюся та йду" (зі збереженням метру)?
- "лишили(сь) знаки навкруги". Чи можна було би позбутися того "сь...
Написано гарно, в розміреному епічному ритмі і з відповідною образністю, але мені лишилось незрозумілим, що саме відбулось. Те, що вершники – це тіні загиблих воїнів, які впали "у чорну ріку", можна здогадатись, але хто така мати (також тінь із минулого...
Статистика твору: 
слів - 883; 
рецензій - 0.
