Істину годі вилущити з горіха:
Нігті ламаєш - тихо рушає стріха.
Мама казала: досить будити лихо,
Годі будити - люляй, дитинко, спи…

Простоволоса, шляхом ступала просто:
Папороть хижа, трави людського зросту,
Все, що у серці – потім покаже розтин,...

[відданість]

…ця ніч лабрадором відданим оперлася на плече
і скімлить, і скімлить про тебе – про тебе доволі жалібно:
скільки, скажи, залишилося кроків до безкінечності?
дотиків – скільки,  знаєш ти? дотиків моїх жадібних…
…йти мені сяйвом Меркурі...

У сні моїм ти знов така самотня
У купі недобачених дрібниць.
Тебе не віддає твоя безодня,
Ти ж рвешся до повітря силоміць...

"Куди ти йдеш?" - "Я відлітаю в вирій,
Туди, де не чигає вовком біль,
Туди, де дійсність у одежі сірій
Не простягає руки ...

А вуста забуття і тремкі, і солоні, мов зрада.
Чи отрута, чи зілля спасенне – різниці нема -
я його поцілункам готова віддатися радо:
кіноплівка всихає, неначе лоза винограду,
і викурює кадри із пам’яті пряний дурман.

Сивий доктор у збанок журби до...

Ми були чоловіко-жінки,
так би мовити, жінко-мужчини,
припасовані спина до спини,
ніг – дві пари,
чотири руки.
Неділимі на дві половини.

Нерозлучними вдень і вночі,
у єстві залишатись подвійнім -
що за благо!
Стихія чи війни -...

Шпаги, кріси*, пістолети: з дошки – крок один до злету.
Відцвіте і кане в Лету
квіт рожевих сподівань.

Темне дно – на нім русалки: диким хором кличуть палко;
ризикує на кавалки
розвалитись голова:

шуму, лементу і гаму - забагато - Бог із вами...

Мороз малює квіти на вікні,
І хуртовина рветься в двері.
Горить камін – та холодно мені
В цей вечір серед сніжної пустелі.

Здається, що на місці час стоїть
І поза стінами будинку пустота,
Та йде годинник, і за миттю мить.
Навколо смерті дух вита…...

Блукаючи алеями кохання,
Зустрів Її (була весна),
Тендітну – мовби квітка ніжна рання,
Чарівну мов зоря ясна.

Один лиш погляд – прямо їй у вічі –
У два смарагди, в буйну зелень трав
(У погляді її щось манить, вабить, кличе),
І відчуваю, що навік ...

Холодний дім.
Мені тебе не вистачає.
І лайки-стрілки зупиняють вільний біг.
Мене до втрати призвичаять - за звичáєм -
гірке снодійне чи отрута молочаю.
Дірки загояться в полотнах голубих,

і, як духмяний коровай, заледве з печі,
нагору виско...

кипить по дахах смола
заздрістю мікрорайонів
стирають твоє зізнання
колеса
дорога в долоні

вагітніє снігом земля
вагітнюють зойками вікна
як наркодеспансер весна
замовкне
застигне

на стінах відбитки плачу
згубилась дорога додому
і дихає ві...