Ти сказала мені прощавай

а почулось, неначе «Реквієм»

і цілунки холодні мов чай

витікають устами теплими



ти сказала так принципово

я подумав, що всі зірки

позникають з твого виднокола

і залишать по сОбі дірки



всього-то-нАвс...

Ти спиш. Я бачу твої сни
Я заздрю їм, вони у тобі
У них немає права йти
Не заспокоївшись в жалобі
За ще одним прожитим днем
За справами, що зупинили
Що знищили своїм вогнем
Ті почутя, що завинили
Нам впродовж дня
У тобі я...
Сплю......

Я  –  цукру  незміряна  доза,
Яку  ти  прийняв  без  знаття.
Отримана  з  мене  глюкоза  –  
Загроза  для  твого  життя.

Так  жадібно  випив  зі  склянки,
Від  спраги  надмірних  чекань.
Збираючи  краплі-останки,
Не  слухав  моїх  нарікань.

А ...

Поцілує промінь сонця
Милу на світанні,
Встане, гляне у віконце, -
Доли у тумані.

Плинуть тиші по щоці
Росяні намиста ,
Хлюпотиться у ріці
Прохолода млиста.

Вийде мила з обійстя
Ранньою порою,
Спить у лузі мов дитя
Літо під вербою.

По ст...

Ти присмак в моєму стакані вина
Крапля на мармурі сходів до серця
Ти несподівана тепла змія
Що почуттями по настрою в’ється
Ти розтікаєшся краплями скла
Б’єшся об хмари холодним промінням
Стомлена правдою хворого зла
У безтурботність пускаєш корінн...

Твоя кава холоне
На порожньому ліжку
Твоя тінь з підвіконня
Відлітає принишкло
Твої вуста завмерли
На моїх старих фото
Твої погляди стерли
Моя нова робота
Твоє тіло сховалось
В тишу, що промайнула
Твої рухи здійняли
Все, що стало минулим
Тві...

На редагуванні


...

"Я повернусь", - прошепотіла,
зібрала речі і пішла.
"А може й ні", - промиготіли
її слова в його очах.
Взяла любов, лишила квіти -
засохле щастя на столі,
а він не зміг віддати вітру
ту посмішку і ті пісні.

Вона блукала вечорами,
минулим слів,...

мій кіт
впізнає мене
серед тисячі людей

подам йому руку
обійму з дороги
не впізнав?
я від ночі нарешті пішла
відростила чуприну і вуса
чоловіком бути легше
його пхає у спину тільки вітер
щоб поселити до себе на дах
а звідти
зганяти дерева...

Пам'яті Романа  Шухевича...*

Омита морем, дика Кімерія,
Трипільцями ще зорана земля,
Розділена Дніпром, що не старіє,
Єдина, наче чайки два крила.

Споконвіків освітлені терени
Твої Ярила променем блідим.
Постійна підопічна Мельпомени**,
Ти йш...