Він не має пера і чорнил.
Він зовні убогий, та в душі багатий.
Кожного ранку він іде до моря
і будить його гладкі води.

Цей юнак заходить по коліна в воду.
Він простягає руку і занурює в рідину.
Він виймає звуки із свого серця
і малює їх н...

Добрий Янголе,
звідки ти взявся знов на мою голову?
Добрий та дивний Янголе
з панківською зачіскою,
у чорній шкіряній курточці,
з синцем під оком
і так трохи напідпитку -
ти, мабуть, заблукав
не в своєму вимірі
і не в тих лабіринтах,
що по спі...

Збирала осінь душі, наче квіти,
несла до хмар, до сонця в висоту.
Пустими мріями завчасно обігріті,
вони хололи й падали в пітьму.

Думки блукали в пошуках дороги.
Не знали де їм спокій віднайти,
просились в лоно матінки-природи
весною новим цвіто...

Очі закриваються.
Будьте обережні.
Всі повіки: раз –
і заусміхались.
Як багато сонця
встигнуть повернути.
...

В нього було два обличчя.
І одне зовсім нічого не знало про інше. Бо й дивилися вони в різні боки, і думали по-різному.
Одне дивилося на  схід, друге  — на захід. Одне, коли думало, все розрізняло і спрощувало, друге — об’єднувало і ускладнювало.

Ві...

Не руш ці хвилини, коханий. Вони бездоганні,
Бо стигне отрута у гроні гіркого зізнання...
Та спогади лізуть у двері, як гості незвані ,
І домисли цілять в любові незаймане тло,

Зберуться докупи гріхи і сформують півколо,
І, як в ритуалі, похилять т...

Студінь. Стогін.
Стихне гомін.
Сивий спомин лізе в комин,
лиже скроні до судоми,
соломинку тіла ломить,
обживає сни-хороми,
б’є у дзвони,
ніби громом.
Плине біль - дубовий човен,
розум ловить…
Поміж брови
ріже подив -
Отче, змова?
Та спасе...

Якщо гора не сповзає з пліч,
То плечі повзуть догори.
Ти дивишся вгору, в очах параліч,
Внизу щось говорить: згори!

Наслухавшись рухів, ти станеш вогнем.
Вогонь що ж – розтане водою.
Твої середини за вік пропливемо,
Якщо береги йшли сюдою.
28.02...

Певно, я хвора. Багато сплю, мене періодично нудить, голова болить страшенно. Ліжко скрипуче й тверде, стіни білі, як простирадла. Лежу й рахую розмазаних по стелі мух. Шістнадцять, сімнадцять, дев’ятнадцять… я втомилася рахувати. Зроблю це завтра.

Що...

Я чув, як немовлятами вони
схожі на своїх дідів.
Я бачив, як дітьми вони
подібні на своїх батьків.
Я знав, як підлітками вони
нагадують самих себе.
Гадаю, батьками вони
будуть мов викапані діти.
І напевне, дідами вони
коситимуть під внуків.
...