Ніч солодкою чорною патокою залила маленьке містечко Гусятин. Вуличні ліхтарі на центральній вулиці противилися її навалі, відганяли темні пасма мороку геть, в не такі освітлені бічні вулиці, і ще далі, вниз, до прохолодної вогкої низини, де з тихеньким х...

При вікні одинока темна постать. А за вікном, ген над лісом, день новий оживає. Небо береться барвами. Темна ніч відступає. Думки чорні з собою забирає… Чи надовго? Глянула ще раз на шлях широкий. Ні, не видно нікого…
Лише попри битій дорозі, на спориші,...

   Російська сценаристка та режисерка Авдотья Смірнова каже, що почуття гумору мають три нації, – англійці, євреї та росіяни. Про євреїв не знаю, а от англійців випадало спостерігати. Час від часу я дивлюся safariLIVE в Інтернеті. Це трансляції наживо із ...

За темним вікном падав сніг. Він ішов тихо, немов нишпорка, і накривав собою землю, в яку вмерзли згадки про рік, що минув. Згадки у вигляді чорного листя, гострих камінців, яскравих обгорток та блискучих пляшок. Вмерзлі в багно спогади про літо, спів пта...

Шановні учасники конкурса!
Щиро дякую усім за участь! Творів було багато, і всі цікаві. Сподіваюся, Ви всі отримали задоволення і креативний поштовх до подальшої творчості – у чому й, власне, полягає сенс конкурсів))

Підсумки конкурсу:
Проза, загаль...

Не повертайтесь на круги своя,
Нічого це, крім болю, не приносить.
Але душа не вірила, і я
Таки поїхав. І для мене досить.

Микола Луків

Мої батьки мали таку професію, що довелось мені навчатися в багатьох школах різних міст та сіл України. Можли...

                                                 Безумовне табу.
  
Світлана була на сьомому небі, для неї настали ті щасливі дні життя, коли доросла, зріла жінка, нарешті, починає відчувати себе майбутньою матір’ю; це почуття виринає з самої душі, із...

Ех, життя.
Ти падаєш нам з небесних висот, як дяка чи кара (ще не розібралися), ми збираємо тебе, як діти град після бурі, а нащо – не знаємо, як і ті діти – забави, певно, ради. Забава забавою, але ж, окрім неї, у нас більше нічого немає.
Ех, життя, то...

                           «Стороже мій ріки підземного світу,
                             Потоку, що людей пожирає!
                             Енліль, твій володар, куди пішов?»
                                                       (З шумерського ...

Чи пам’ятаєте, якими словами Олександр Бєляєв завершив роман «Людина-амфібія»? Про всяк випадок я нагадаю: «Но море хранит свою тайну». – От би й мені який текст так закінчити: коротко, просто, вишукано. Розкішно!

А ще – влучно. Море справді береже сво...