З-за Десни дозорець примчав. Нема вже Седнева, до Мени приступились татари… Любодара те не здивувало. Лічив про себе, загинаючи пальці, через скільки днів чекати їх в тутешній волості. День-два на Мену, день-два на Сосницю, ще день – і вони будуть ген ...

– Я – Данило Круць, – представлявся тим часом чолов’яга, – невже ні крихти згадок не знайдете про мене? Придивіться ж пильніш. Та звісно, змінився, – розчаровано махав рукою, – Гамбульським розстріляний був, якби не Гапуля, – кивнув на жінку біля печі, – ...

Як нікого не надурив і тебе ніхто хитріший за тебе не запопав, то неначе і свята немає.
Так, просто, як звичайний день, - і ти ні разу нікого не виставив телепнем, і сам жодного разу в дурні не пошився.
День, щитай, пропав.

А це ж не просто день – це...

В селі мого дитинства не було не те що електрики, а навіть «брехунців»* . А от у нас вдома був батарейний радіоприймач "Родіна". Можливо, десь далеко, на другому кінці села, у когось теж було таке чудо, але на нашому кутку це було єдине радіо. Довгими о...

   Храм здавався залитим сонячним світлом. Ще перед Пасхою дерев'яні стіни церкви всередині були ретельно вибілені крейдою, правда, парафіяни місцями вже добряче витерли їх своїми плечима та спинами, але через присутність чималої кількості люду це не кида...

На заході батько з сином, втомлені після напруженого дня, сіли відпочити на краю тільки зораного поля. Трохи помовчавши, глава великого сімейства задумливо сказав, не відриваючи погляду від косих променів сонця :
- Я добре пам'ятаю, про що мріяв, коли бу...

Етнокультура – потужна стратегія, у якій розвиток духу первинний, економічні питання вторинні, але вони гармонійно поєднані, така структура устрою людської спільноти творилася віками під опікою брахманів, її руйнування (найбільше більшовиками) призвело до...

                           «Світ дикий і пустий. Земля і Небеса
                             Осиротілий рід людський жаліють.
                             Без квітів луки і без яхонту перстень…»
                                                         ...

Людство взагалі, - є такі чутки, - з Африки пішло. А потім вже розповзлося по всій землі.
Але, як видно, Африка все ж таки відбита на нашому житті, - воно завжди в нас у смужечку, як та зебра африканська: смуга чорна, потім біла, знову чорна, чекай скор...

– Люся, стій! – підбіг захеканий Шмаченко з двома товаришами, звалив долі, тож куля, ніж малася нестися вздовж кладки, помчала в небо. – Ти що, Люся? – перепитував Ілля Митрофанович.
– А що? – обурювалася, підіймаючись з розкислого снігу. – Набоїв достоб...