Де і з ким людина може cтати щасливою? Звідки той чи та, що призначені одне одному Небом? З якого кутка чи то країни? Кулька лототрону принести щастя з мізерною імовірністю потрапляє вам до рук. Ні-ні! Спочатку ви впевнені в непохитності власн...

Отже, поїхали:

1. Василь Мичаківський, "Три трійки Івасика". Це гарна дитяча книга про хлопця на ім'я Івасик, який одного дня в школі отримав відразу 3 бали. Причому тричі! Ця подія дає старт захоплюючим та карколомним подіям, у вир яких потрапляє голо...

— Ой, а чого ми сидимо?
— А шо?
— А давайте заспіваємо!
— А, і правда!
— А давайте!
— А є баяніст? Міша! Мі-і-і-ша!
— Та він пішов собаку прив’язувати.
— А-а-а… Жаль. Ну давайте так!
— Та ну, яке воно без баяну…
— Та ну його той баян! Давай, Марі...

Багато хто знає поета Артема Полежаку. Але немало хто знає, що в паралельному задзеркальному світі існує його злий і діаметрально протилежний менший брат-близнюк і звати його Борис Посидюка.

Він все робить так само, як і його брат Артем, з реального с...

Дружина прокурора жила у великому домі зі скляними вікнами, що був збудований з цегли. Ту цеглу виготовляли на великому тлустому заводі, що стояв на березі ріки – широкої та глибокої, де водилась луската риба, а на берегах росли непролазні верболози. Друж...

Рід Туринчуків, що в давні часи звався просто рід Турин – давній гуцульський рід, що бозна коли (але люди пам’ятають) володів землями біля нинішніх сіл Брустури та Прокурава. Замок ватажка роду стояв на вершині гори Брусний і називався Сторожа Волове Око....

Я зайшов у велику кімнату, ту, що  новоспечені міські жителі, щойно вирвавшись із якогось забитого села, називають "зал".

Людмілка сиділа у кріслі, у тому кріслі, що колись, за життя Тараса Григоровича, називалося б  фотелем, а зераз, якби назвав це кр...

    Їй примотали до валянків «снігурі». Ноги не тримали, гнулися, стопи не слухалися. До землі падати здавалося далеко. Та все ж плавно закручені вгору металеві носки дозволяли не перечіпатися на нерівному катку. Хотілося розігнатися і зробити «ластівку»,...

ЛІСОВИЧОК

— Ні, Петре. То не вольно тaк чинити. Вертaймось. Ходімо до лісу.
Петро озирнувся. Зaкутaний у лaхміття Юрко вaжко дихaв. Промовa відібрaлa остaнні сили і пaрубок кволо сповз по стовбуру грaбa. Петро не ворухнувся, лише розтер язиком густий ...

— Ич! Не думав, що йога такий небезпечний спорт. Як гірські лижі!
Голос молодого травматолога повернув дівчину з задуми.

— Перепрошую?

Він відверто кивнув у бік скрученого рожевого йогамату, що незграбно стирчав з ранця.

— Ну та, стійки на руках...