Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2471
Творів: 44356
Рецензій: 86665

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Запах м'яти

© Nina, 18-07-2013
    Острівці пам’яті. Вони постійно повертають у дитинство, яке тепер здається таким далеким і казковим сном. Це саме той прекрасний і неповторний час, коли місяць на небі великий-великий, зірок багато-багато, сіно пахуче-пахуче, а вода у колодязі біля двору така холодна, така смачна, що подібної вже ніде у світі ніколи й нізащо не віднайти.
    Острівці пам’яті… Розмиті у мареві прожитих років, з часом майже загублені у просторі та часі, вони іноді набувають цілком чітких і до болю знайомих солодко-щемких обрисів. І для цього, буває,  потрібно зовсім небагато: просто почути  знайомі звуки давньої мелодії, вдихнути запах невибагливої й ніким особливо не шанованої квітки польової берізки, чи зустрітися із вітром, що приніс п’янкий  та запаморочливий настій  м’яти.
***

    Вранці знову голосно сварилися жінки. Вони гучно  кричали й нахвалялися повиривати руки й поперебивати ноги отим капосним бісовим дітям, отим шмаркачам і бешкетникам. Знову ті неслухи наробили отакої, бач, шкоди: розвалили копицю, яку ще тільки вчора вони так гарно склали і тим ніби поставили крапку в кінці довгого робочого дня. Тепер вона он лежить, ніби якесь повержене чудовисько, що безсило розпласталося на землі і само не в змозі піднятися. Його треба знову збирати докупи і вивершувати в стіг.
    Гучні вигуки й погрози вривалися у відчинене вікно кімнати і надокучливо пробивалися крізь солодку дрімоту. Мої друзі того не чули та й не могли чути. Вони, напевно, ще міцно спали і бачили приємні сни. Як же солодко спиться в дитячому віці, особливо вранці.  А за довгий літній день встигали все:  і набігатись, і напрацюватися, і отримати на горіхи від дорослих за шкоду, і побитися, а потім заховавшись, щоб того ніхто не бачив, тихцем собі порюмсати та зібратися з силами, щоб віддячити кривднику.  Увечері ж,  коли  сварливі тітки вже йшли додому, збиралися на вигоні, а це якраз перед нашим двором, гуляти. У інший час туди й рипатися було нічого - там кипіла робота.
       Біля колодязя ще галаганівських часів, красивою спорудою, із дерев’яним  різьбленим дахом, машини розвантажували великі пласти бадилля, на яких були темно-зелені листочки. Все оте пахло особливим п’янким духом і наповнювало повітря хвилями приємної свіжої духмяності. То була м’ята. Жінки-колгоспниці, із засмаглими обличчями, по очі запнуті білими хустками від пилу, вилами клали те духмяне бадилля на простелений долі брезент і, міцно тримаючи в руках ціпи, раз-по-раз били по ньому: вони  молотили. Були вкрай зосереджені Стояли твердо, босі, спітнілі, розчервонілі. Їхні загорілі ноги напружувались від кожного удару, а руки то здіймалися, то опускалися, міцно тримаючи ті нехитрі знаряддя праці. Від роботи не відволікалися ні на мить, хіба що іноді котрась знесилено і якось ніби аж спересердя раптом рвучко кидала долу ціпа, підходила до глека з водою, що стояв під дахом колодязя у затінку і, спрагло припавши до нього губами, великими ковтками пила воду. Відтак подолом спідниці  чи кінчиком хустки витирала піт із розпашілого обличчя і знову поверталася до роботи. Потім те оббите листя збирали у великі строкаті лантухи і відставляли вбік. По закінченні закидали на вантажівки, а ті вже везли, як мені пояснила мама, у місто на м’ятний завод.
    Я стояла на хвіртці і спостерігала за жінками. Мені дуже хотілося, щоб вони припинили те гепання почекали поки стане не так жарко або, хоча б,  посиділи під колодязем. Там полюбляв лежати сусідський пес, бо трава в тому місці була завжди зелена й соковита, а земля прохолодна. Навіть коли все навкруги було випалене безжалісним спекотним сонцем, тут був такий розкішний. такий зелений затишок, що, дивлячись на нього, я ніби уявляла щедрі прохолодні джерела глибоко під землею, про які мені казала бабуся. А ще вона розповідала що в селі був чоловік, який міг безпомилково визначити, де саме вони знаходяться. Його й просили вказати місце, коли хотіли викопати криницю. Він нікому не відмовляв. Напевно, й сам отримував велику насолоду від того, що робив дуже важливу справу і міг таким чином прислужитися людям.
     А  от коли спадав вечір і жінки йшли додому, починалося найцікавіше. Хіба ж можна було упустити розкішну нагоду і  не поковзатися  на величезній копиці, складеній із вибитих цурпалок м’яти? Вона бовваніла темною важкою горою,  пахуча й незворушна, а ще така ваблива, вся оповита  теплими та лагідними променями стомленого за день сонця. Залазили на самий верх і з веселим сміхом з’їжджали долу. Зривалися  пласти вибитих утинків і котилися разом з дітьми на землю. Лунав дзвінкий сміх і гучні вигуки бешкетників. Та я недовго отак розважалася. Було ще дещо, набагато привабливіше.
Увечері, прозаїчно-буденна дерев’яна будівля, трішки схожа на приплюснуту до землі черепаху, над вхідними дверима якої нахабно стриміла, вражаючи  різнокольоровістю літер, вивіска «Буфет», перетворювалася на вельми значиму споруду. Це саме із-за неї,  повагом, з величавою гідністю і незалежною гордовитою неквапливістю випливав місяць. Величезний,  вогнисто червоний, відсторонений від земної суєти, він вражав мою дитячу увагу своєю магічною загадковістю.. Тоді я ставала і, не відриваючи очей від того світила, зачаровано вдивлялася у його кругле обличчя.  І було чого. Якщо придивитися, то на ньому ввижалися гори, ущелини, глибокі  впадини. А якщо подумки перемістити ракурс,  то обличчя набирало геть-чисто конкретного виразу, бо на ньому цілком чітко мені бачилися  очі, ніс і рот.
    Густішали літні сутінки, а разом з ними і запах м’яти. Він розчинявся у теплому нерухомому повітрі літнього вечора,  огортав лагідними  духмяно-затишними  хвилями. А я стояла і невідривно дивилася на місяць, аж поки виходили бабуся чи мама і кликали мене додому.
              

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 6

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина, 01-05-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Володимир Ворона, 21-06-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ver, 23-05-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ганна Фельцан, 22-04-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анізія, 11-01-2014

Рецензія 2

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Жанетт, 04-01-2014

Прекрасний пейзаж!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Володимир, 02-01-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Володимир Зоря, 18-09-2013

справді поезія

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Cаша Шевчук, 15-08-2013

Запах поетичної прози

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Володимир Олівець, 03-08-2013

ЛЮБОВ ЗАВЖДИ!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 23-07-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Ганна Ткаченко, 22-07-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Olena Gorbenko, 22-07-2013

Справжня проза українського села.

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Любов , 22-07-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Мар'яна, 21-07-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Марія Балук, 21-07-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Елен Тен , 19-07-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 19-07-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Надія Позняк, 19-07-2013

Хороша замальовка-спогад

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 19-07-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Мессіна, 19-07-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.46431016921997 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури
Реклама: Правил качественной mail рассылки.

Що почитати

«Глінтвейн дорогою на Говерлу» Василя Карп’юка [рецензія]
Нова книга прозаїка та поета Василя Карп’юка потішить спраглого до спокою та забуття, втомленого містом …
«Історія — готовий список сюжетів, сідай і пиши», — Роксана Тимків
Фото: Степан Поліщук. Роксана Тимків — молода українська письменниця. На цьогорічному Форумі видавців …
Вся правда про роман «Правда про справу Гаррі Квеберта»
Після виходу друком роману «Правда про справу Гаррі Квеберта» 27-річний Жоель Діккер прокинувся відомим. …
З’явиться книжка про жінок, які створили Україну
Видавництво «Видавництво» анонсувало випуск нової книги. Безпрецедентний для України проект під назвою …