Ти підеш. Поволочиш за собою на мотузку частину моєї душі. Серед битого скла. Очі зів’януть пролісками. Хтось зупиниться, подарує небесну розчепірку. Я буду гойдатися щосили, кричатиму, ламатиму крила світу – тебе лоскочуть хвилі пам’яті. Я не поверн...
Гранатні бруньки свого шалика волочу по калюжах...
Замотатись в теплий плед і хапати повітря з волосся, що пахне цигарковим димом. Я це я... До останнього подиху.
Відкривати своє серце для когось... Для того, хто не бачить. І н...
Андрухович... Мій недавно вперше зустрінутий київський знайомий прорецензував літературну творчість Андруховича риторичним запитанням – навіщо нам така культура? Ну щож, в кожного своя оптика...
Признаюся, що сучасна українська “пострадянська” літера...
В мені сидить смерть, тобто чому сидить, вона циркулює по судинам, вона шукає мене. Смерть чекає доки я себе чимось видам. Вона чекає одного - моменту коли я помру. Тоді Вона вийде назовні. Вийде переможцем.
Моє завдання не померти раніше, ніж зупиниться...
Сьогодні мені знову наснився той будинок.У сутінках я ледве розгледіла його темний силует на сивому полотнищі подзьобаного зірками неба. Я ступала босоніж по холодному мокрому піску, іноді морські хвилі, зловісно шепочучи, набігали н...
1. Раунд
Цей раунд виграв він. Мої здобутки
тепер здаються зійшлими на пси.
Не маю зиску з цьої оборутки.
Не маю слів, доповнень і краси.
І сльози витираю – ідівотка.
Плюю на нього, плачу, напиваюся.
Без нього. Але жисть така коротка!
Якого я та...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 105; 
рецензій - 1.
