|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51016
|
| Рецензій: |
95762
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 7012, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.226.93.207') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Карповий, 04-11-2007
|
Черный человек
Спать не дает мне всю ночь.
С. Єсенін
Я сидів за столом
і годинник за північ зашкалював.
Наче самку самець,
я натхнення чекав. Та ніяк
це натхнення не йшло.
Я десяту цигарку допалював,
догризав олівець
і доцмулював теплий коньяк.
І коли зрозумів,
що сьогодні мені не обломиться,
що Пегас бачить сни,
а у музи болить голова,
я сказав собі: „Ні!
Як поет я таки не половиця!
Напишу і без них!” –
і почав карбувати слова.
І рядок за рядком
куртуазно про вічне з античністю
напоемивши, як
подобає поважним майстрам,
усміхнувся, цілком
задоволений власною спритністю,
і відправив на ГАК,
не своїм підписавши ім’ям.
Потім вирішив я,
поетичною працею втомлений,
до Морфею піти,
та з-за столу піднявся – й закляк:
коло мене стояв
невідомий добродій у чорному.
Він сказав мені: „Ти
є останній на світі мудак!”
Був лише на столі
олівець як знаряддя для захисту,
і здалося мені,
наче знаю я пана в пальто:
мав він очі мої,
ніс і губи – мої, навіть зачіску...
Мій практично двійник!
Я спитав тоді стиха: „Ви хто?”
„Я є той,– відповів,–
чию честь обісрав ти, негіднику,
свій бездарний моїм
підписавши ім’ям креатив.
Графомане! Тобі
я отруту приніс, щоб не виникли
віршенята нові
у такого писаки, як ти!”
Він пігулку дістав,
у коньячного напою залишку
розчинив, простягнув,
і сказав мені: „Пий, мудозвон!” –
Брешеш, гад! Після ста
я помру у домашньому затишку,
а не зараз! – Я тнув
межі очі йому – кулаком!
...Ах, ти, ніченько-ніч,
що ж накоїла, нічко ти, ніченько?
Я придбаю квиток,
я поїду до міста Бобруйськ,
де чекати мені
відпочинку-від-себе довічного.
Я стою у пальто
і люстерко розбите удрузк...
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
