ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 826
Творів: 12500
Рецензій: 19348

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Двійник

© Михайло Карповий Статус: *Командор*, 04-11-2007
Черный человек
Спать не дает мне всю ночь.
С. Єсенін

Я сидів за столом
і годинник за північ зашкалював.
Наче самку самець,
я натхнення чекав. Та ніяк
це натхнення не йшло.
Я десяту цигарку допалював,
догризав олівець
і доцмулював теплий коньяк.

І коли зрозумів,
що сьогодні мені не обломиться,
що Пегас бачить сни,
а у музи болить голова,
я сказав собі: „Ні!
Як поет я таки не половиця!
Напишу і без них!” –
і почав карбувати слова.

І рядок за рядком
куртуазно про вічне з античністю
напоемивши, як
подобає поважним майстрам,
усміхнувся, цілком
задоволений власною спритністю,
і відправив на ГАК,
не своїм підписавши ім’ям.

Потім вирішив я,
поетичною працею втомлений,
до Морфею піти,
та з-за столу піднявся – й закляк:
коло мене стояв
невідомий добродій у чорному.
Він сказав мені: „Ти
є останній на світі мудак!”

Був лише на столі
олівець як знаряддя для захисту,
і здалося мені,
наче знаю я пана в пальто:
мав він очі мої,
ніс і губи – мої, навіть зачіску...
Мій практично двійник!
Я спитав тоді стиха: „Ви хто?”

„Я є той,–  відповів,–
чию честь обісрав ти, негіднику,
свій бездарний моїм
підписавши ім’ям креатив.
Графомане! Тобі
я отруту приніс, щоб не виникли
віршенята нові
у такого писаки, як ти!”

Він пігулку дістав,
у коньячного напою залишку
розчинив, простягнув,
і сказав мені: „Пий, мудозвон!” –
Брешеш, гад! Після ста
я помру у домашньому затишку,
а не зараз! – Я тнув
межі очі йому – кулаком!

...Ах, ти, ніченько-ніч,
що ж накоїла, нічко ти, ніченько?
Я придбаю квиток,
я поїду до міста Бобруйськ,
де чекати мені
відпочинку-від-себе довічного.
Я стою у пальто
і люстерко розбите удрузк...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Віртуозна штучка

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Невідомий поет Рабінович, 20-11-2007

Регочу-донесхочу!

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Дана Рудик, 04-11-2007

Тисну Вашу руку!!!

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Любов Долик, 04-11-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0104007720947 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif