

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	723
Творів:	10902
Рецензій:	16599

Наша кнопка

Код:

Рецензії

чи не забагато шани ?

(Рецензія на твір: Переклад № 16. Автор: Галина Михайловська, автор: Другий конкурс поетичних перекладів)

Щодо конкретного перекладу. Переклад непоганий, проте "шляху"-"на віку" не римується хоч стій, хоч падай. Хоч кілка на голові теши. Хоч криком кричи. Хоч ще іщось. Це мінус. Прокол. Проктер енд гембл. Коротше кажучи - некошерно.

Все решту - не гірше, аніж у Пастернака. Власне, заголовок стосується саме цього фрукта. Чи не забагато шани цьому сєльдєрєю ? Сам факт, що він потерпів від Совдепії, ще не робить автоматом усі його твори геніальними. Крім того, Нобелівську премію йому присудили в цілому за творчість, але ж не конкретно за цей вірш. Не знаю, чому для конкурсу було вибрано саме цього "гамлєта", але .... вибір було зроблено ідеально. :) . І ось чому.

Пастернаківський оригінал настільки незрозумілий для читача ( щоб не сказати - примітивний), що кожний перекладач сприймає його по-своєму і перекладає відповідно також по-своєму. Тому ми отримали вельми велику кількість несхожих один на інший перекладів. Це є добре.

До недоліків оригіналу можна віднести, наприклад, вжите слово "бінокль". Проникливі читачі, певне, пам"ятають, що зорову трубу придумав Галілей, а бінокль - то вже значно пізніший винахід. Тому ні про які "біноклі" у часи Гамлєта не могло бути й мови. Отже тут Пастернак свідомо переплутує часи і дає нам цим зрозуміти, що від Гамлєта у цьому вірші лише назва. Тому , шановні рецензенти, потрібно зважати на це і не вимагати від перекладачів, щоб вони якось переймалися зайвий раз гамлєтизмом. Щоб зберегти пастернаківський дух "гамлєта", достатньо лишень, щоб перекладачі вірно переклали назву цього вірша. Тобто , я гадаю, що усі учасники конкурсу переклали російське "Гамлет" як українське "Гамлет", чи не так ? А , отже, на цьому можна вважати данину Шекспіру відданою, і всією рештою тексту можна крутити-вертіти, як мавпа окулярами. І не перейматися, що десь між рядками забагато свого, а мало шекспірового.

Звісно, що Пастернак був не з тих поетів. котрий був би тупо писав про якогось мітичного ( міфічного) Гамлєта. Ні, Пастернак був собі на умі і у всіх своїх віршах писав про себе. А оскільки він був не лише геніальним, але й геніально скромним , то усі свої вірші про себе коханого він називав іменами інших відомих персон.

Отже, тут перекладач опиняється перед вибором : або писати про якогось гамлєта, або про Пастернака, або про себе, або про якогось іншого конкретного персонажа. Найбільш адекватно , НМД, було би писати про себе , перевтілившись на цей момент у Пастернака.

Далі ми стикаємося із проблемою адекватності перекладу. Які можуть бути критерії адекватності ?
Перший спосіб перекладу - дослівний. Тобто тупо перекласти кожне окремо слово, скласти з них більш-менш смислові змістовні речення і належним чином заримувати відповідні рядки. звісно. це є задача-максимум, не у всіх воно виходить, декому вдається лише просто перекласти кожне слово, а декому - навпаки - лише заримувати деякі випадкові слова. Хто на що вчився.

Тому є інший спосіб перекладу.
Потрібно прочитати вірш. Краще, якщо є можливість, кілька разів поспіль. Осягнути його ідею. Проникнутися фабулою. Пірнути у глибочінь словесних викрутасів ( не забути потім випірнути :) )

Скласти собі уявлення, що цим віршем автор хотів сказати. Краще кілька варіантів : 1) 2) 3) і т.п. Спробувати зрозуміти, чому автор хотів сказати саме це, а не що-небудь інше. Чому саме у цей момент ?

Швидше за все, автор і сам не знав, що він хотів цим віршем сказати. Можливо, він просто уперше прочитав або побачив на сцені "Гамлєта", і цим віршем він просто маякував пиьсменницькій або якій іншій братії : хлопці, дивіться, я вже тоже шекспіра читав, я тепер став просвіщьонний.... А, може, ще щось.... Хто зна... І треба чітко розуміти, що така невизначеність не утруднює, а навпаки - полегшує задачу перекладача. Оскільки ніхто достеменно не знає, про що і навіщо говориться в оригіналі, то ніхто не зможе заявити, що такий переклад неадекватний оригіналу.

Отож, на момент перекладу слід спробувати перевтілитися в автора і не займатися чепухою, тобто дослівним перекладом - слово в слово- тексту оригіналу ( а дехто з критиків-рецензентів ще й вимагає, аби рядки не переплутувати :) ), а спробувати виразити думку автора паралельними словообразами і метафоричними рядами ; знаєте, на кшталт того, як з однієї мови на іншу перекладають народні прислів"я... тобто, я - за вільний переклад.

Котляревський зробив вільний переклад, чи навіть переспів, "Енеїди", і це стало однією із перлин української - і не тільки- літератури. А що було б, якби Котляревський робив дослівний переклад, як тут вимагають деякі товариші по перу ? - Ми би отримали ще один нудний твір, обов"язковий до вивчення у шкільній програмі.

Підсумовуючи, я хочу сказати ось що : достеменно я так і не зрозумів, що ж саме і чому хотів сказати саме цим віршем бєзврємєнно усопший поет Пастернак ; тому хотілося би почути від авторів перекладів пояснень, а що саме вони хотіли сказати своїми перекладами і якими методиками при цьому користувалися ; слава Боу, оригінал доволі абстрактний і допускає широкі інтерпретації.

Ноель, нічого особистого, я не наїжджав особисто на вас, бо конкурс анонімний :)
А коли писав "тупо рекомендують", то мав на увазі "тупо" - в хорошому розумінні цього слова :)
Опанас Заливайко

Дуже цікава рецензія. Хоча й видно, що закинуто її навмисно, абе усе було не так спокійно у датському королівстві...
Слушні роздуми щодо вибору твору для перекладу. Спочатку мені вибір здався не дуже вдалим, хоча і стильним (продовження шекспірівської лінії, тощо). Помалу, під час роботи та появи перекладів, стало ясно, що якщо вже Пастернак, то саме цей вірш, з най-не-пастернаківських... Бо що ж ми б робили, аби взялися перекладати инші вірші, хоча б з того ж "Живаго" - до речі, вважаю цей твір досить невдалим художньо, типова проза, написана поетом.
Але ж у романі є поетичні шедеври, з тих про які сказав Лермонтов (вибачаюсь - ще не переклав (ла)):
Есть речи - значенье темно иль ничтожно
Но им без волненья внимать невозможно.
Як перекласти темне значення і зберегти його натхненну божевільність?
Та чи й можна взагалі?
В нашому ж випадку вага переноситься на зміст. Тобто, мабуть, перед нами програмний вірш поета, та би мовити, маніфест.
А якщо не самого поета, то ліричного герою роману - але це майже те ж саме, в цьому випадку.
Тобто, тут не так важливо передати невловиме - гармонію, музику вищих сфер і таку иншу магію поезії.
А треба перекласти роздуми поета. Це вже задача, за яку можна братися.
Що ж то за роздуми?
Я розумію (здогадуюсь ) так:
Роздуми про вибір шляху і наслідки такого вибору в трагічні та смертельно небезпечні часи - злам усталенного життя, зміна епохи. Це обумовлює звертання до образу Гамлета, з його "Бути чи не бути?".
Це Гамлет не з сторінок книжки, а зі сцени - так уявив поет.
Звідси ряд театральних образів.
Щодо біноклів - в мене в перекладі їх немає, то ж можу неупереджено захистити Пастернака. Біноклі можуть бути, бо постать Гамлета йде крізь віки, і доходить і до біноклів, і до оптичного прицілу, на який хотілося натякнути (трошки) мені.
Але автор не обмежився колом Гамлетовсько-театральних образів, а звернувся ще до Моління про Чашу. З одного боку, чи не забагато для одного твору? З іншого, важко не побачити певні аналогії і , дійсно, цікаво спробувати змонтувати поряд.
В усякому разі, для перекладача таке розмаїття образного ряду - це Клондайк. Можна зробити наголоси на тому чи иншому ряді, можна робити нові й нові візерунки.
Що ми й бачимо в конкурсі.
Шана за цікаві питання.
АП№16

Звичайно ж, цього вірша можна перекласти так: або 1-2 майже дослівні варіанти, або безліч вільних.
Але слухач має з 2-3-го рядка впізнати, що це саме переклад віршу Пастернака, а не гарна варіація на теми, а тим більше не новий твір автора (перекладача). Цього можна досягти збереженням основних образів, з деякою трансформацією форми.
Таких зачіпок-образів у творі декілька, але: "подмостки", "косяк" і "бінокль" - ви ж бачте, скільки вони додають клопоту, а найбільш впізнавана "Авва Отче!" - майже наприкінці твору. Перша, найбільш впізнавана строфа виходить або тупо й дослівно, що саме по собі примітив, або настільки вільно, що не можна впізнати оригінал.

(Між нами кажучи, щодо "деяких, які тупо рекомендують дослівний переклад" Ви, пане, перестаралися. Спершу подивіться мої роботи, а потім вже щось кажіть.)
Я маю на увазі баланс дослівності та вільності, а не саму лише дослівність. Але ж, крім цих завдань є ще розмір, мелодика, психологічний стан, як автора, так і читача.
Інтерпретація оригіналу як вірш авід імені самого Пастернака трошки не відповідає дійсності. НМД, писано було від імені того Гамлета, що в душі Пастернака, але не шекспірового Гамлета і не самого Пастернака. Тим не менше, цей Гамлет ні в якому разі не має сприйматися росіянином.
А чи знали англійці біноклі чи ні - автор міг тим знехтувати, мав право.
Тобто, герой цього вірша - Гамлет, як альтер-его Пастернака, одне з його облич, що не може бути тотожним ні з самим поетом, ні з шекспірівським Гамлетом, не може бути ні православним, ні англійцем, це космополітичний образ, ба навіть архетип. Архетип Героя мимоволі, який заради істини мусить робити зло. На відміну, скажімо, від Фродо, доброго та невинного Героя-жертви.

Noelle Daath

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0102500915527 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design