[ Без назви ]

Дякую за чудовий приклад, а тепер знайдіть у цьому себе.

© анонім, 17-04-2008

Мені цікаво спілкуватися, але ж і ви не робіть з мене бознашо. Я маю досвід вільного перекладу, причому досить великого твору, тож не надо казать...

А щодо вашого:

"Поезія - краса, а Ви хочете нею нехтувати заради достовірності підрядника. От і все. Поціновувач поезії обере не достовірність в рамках, а красу і милозвучність неточності, близької до оригіналу."

- Ви ще скажіть, що справжньому композитору не треба знати ноти. Забігаючи наперед, скажу, що можуть не знати ноти хіба що деякі солісти з від природи поставленим голосом (напр., Рашид Бєйбутов), але напр., такий вже не може співати в ансамблі.
Ще одна аналогія щодо"душі". Учень кобзарського цеху, яким би талановитим він не був, навіть якщо грав на бандурі, мав чудову пам’ять і т. ін, але мав від природи глухуватий неприємний голос, то міг лише акомпанувати співцю. А якщо й на бандурі не грав - то такий міг бути лише стихівничим.
Мені якось пропонували пройти додаткове нвчання та бути регентом у церкві. Мене вистачило на 2 тижні. Йопересете, мені оце "А я душею співаю!" уже в печінках сидить, їй-бо.

Noelle Daath

© анонім, 16-04-2008

Я абсолютно до Вас не чіпляюся, Боже, збав! Ви мені цікаві як перекладач. Але Ваша точка зору мені зовсім не зрозуміла. Поезія - краса, а Ви хочете нею нехтувати заради достовірності підрядника. От і все. Поціновувач поезії обере не достовірність в рамках, а красу і милозвучність неточності, близької до оригіналу.
Якщо Вам нецікаво спілкуватися на цю тему - мовчу.

Успіхів!

© анонім, 16-04-2008

Та да, шановний Аноніме!
А ще, між нами кажучи, Земля крутиться навколо Сонця. Тільки нікому не кажіть :) .

Перш ніж додавати перекладу "душі" (в вашій термінології), треба зробити гарного підрядника, по якому вже робиться висновок, чи можна взагалі зробити щось путнє, чи кинуть цю дурну роботу. На одній "душі" далеко не заїдеш.
Рос-укр. переклад знаходиться у дуже жорстких умовах, і підрядник поки що має дуже важливу роль. Сталі українські вирази ще якось можна вибороти, але за всяку поетичну вольність мотатимуть нерви всі, кому не ліньки, хоч би й "знавці" на форумах, куди надсилатимете свої переклади ("а ви ба-а-а-чите, тута у вас непра-а-авильно!")
Тож не дуже-то пофантазуєш, як у перекладах з іноземних мов. Ця ситуація ненормальна, але поки що це реальність. Навіть у цій сфері Україні треба виборювать волю. На жаль.

Я одного не розумію, чого ви до мене чіпляєтеся? Нє, їй-бо, люди такі розлогі рецензії пишуть, а я написала рецензію на один-єдиний переклад, мовляв, мені сподобалося – і пішло-поїхало… :)

З повагою, ND

© анонім, 15-04-2008

Навіщо ці обурення?
Знаєте - чудово, але Ви мені нагадали про 66 сонет, а річ же не тільки в ньому.
Не хочу сказати, що Ви помиляєтеся, але літературний переклад - не технічний, тут підрядник не має такої важливої ролі. І тут не повинні бути усі крапки-коми-рими-слова на своїх місцях, бо це вже не переклад-поезія, а просто переклад. А щоб бути поетом-перекладачем, варто і самому писати вірші, бо якщо не додати частинку своєї душі, то не варто взагалі бартися за таку справу, бо все-одно переклад не передає достовірності у сприйнятті і задоволенні від поезії-оригіналу. Таке задоволення дає лише оригінал і самоосвіта, що дозволяє не тільки сприймати мову оригіналу стовідсотково, але і вловлювати психологію народу, до якого належить автор.
Тому Ваші критерії якості перекладу мене засмучують. Це безвихідь перекладу-поезії, а варто бачити і за літерами.

© анонім, 15-04-2008

Ні, ну дивні речі пишете!
Ну, знаю я про свої недоліки, що, ще раз повторити, що знаю? Якої ще реакції ви хочете?
А от щодо душі - хай там буде хтозна-яка тендітна душа, але якщо підрядник твору не дуже-то римується, а лексика твору майже не має синонімів, що теж мають римуватися - то скільки душа не плакатиме, якісного перекладу не зробиш. І таких російських творів дуже багато.

ND

© анонім, 15-04-2008

Любі мої, пані Ірино та пані Галино, велика Вам дяка за те, що Ви робите. Ви - молодці, оскільки працюєте не тільки для власного задоволення, а і для задоволення читачів. Я не можу оцінити Ваших прозових перекладів, та і взагалі прозових творів, власноруч Вами написаних, оскільки не маю досвіду ні ніписання, ні перекладу прози, а от поезія - моя душа, яка живе в мені, і яку я можу за допомогою віршів втілювати у видиме. Не хочу зовсім Вас ображати, повірте. Просто в поезії загалом, і в перекладах поетичних творів зокрема у Вас ще є недоліки. Пані Галина, правда, має їх менше, а от Ви, Ірино, більше. І одні Ваші слова, що цей переклад тяжко зробити гарним мене засмутили. Оскільки для душі не може бути складнощей. Головне - пропустити через себе, але знати міру власним відчуттям. Переклад - тяжка праця, але якому поету не хочеться труднощів?
Натхнення вам обом!

З повагою.

© анонім, 15-04-2008

Пані не-Маріанно!
Щодо моїх поетичних перекладів. Я свого переклада 66 сонету зробила, аби тільки прийняти участь в конкурсі. Це була свого роду гра. Мабуть, ви таки згодитеся зі мною, що серйозні переклади Шекспіра неможливо зробити на замовлення, а тим більше за такий короткий термін. Я цілком усвідомлюю якість своєї роботи і вважаю її переспівом, а чи буде хтось читати - то вже кому сподобається.
У перекладачів є свої ігри на кшталт ігр у професійних поетів - наприклад, В. Єрофєєв міг на ходу скласти величезного вірша (уривки можна прочитати в його творах). Так само і перекладачі - сьогодні перекладаємо оте, хто виграє? А завтра - зовсім інша тема, і ситуація залежатиме від багатьох зовнішніх обставин. Наприклад, якщо людина хворіла протягом конкурсу, переклад може вийти гіршим, аніж це можливо місяцем раніше-пізніше. Ну, і так далі...

Пані Галино!
Ніхто нікого не силує працювати в шухляду, особливо, якщо основна робота висатує всі нерви. Але ж бувають періоди, коли нема роботи. Та й між нами кажучи, невже технічні та юридичні переклади, наскільки б важливі та складні вони не були, на всі сто вдовольняють душу?

Щодо перекладів взагалі. "Народні переклади" існують кругом. В інеті можна вивішувати будь-що, звичайно, якщо вам не соромно його показувати людям. Існує також ліцензія GNU для текстових документів, і якщо зробити переклад на достойному рівні, ніхто там і буквочки не змінить. Народні та комерційнй переклади ні в якому разі не переходять дорогу один одному. Бо в нормальній країні - чим більше перекладів однієї і тієї ж книги, тим краще.
Нема нічого гіршого, аніж перекладати твір світового рівня, думаючи про шматок хліба. Ми дуже багато бачимо зараз таких перекладів, і не наша провина, що за рос-укр та укр-рос напрям платять копійки. Ситуація не змінюється, за роки незалежності не перекладено навіть всю програму зарубіжної літератури, а це вже серйозно.

З повагою, ND

© анонім, 14-04-2008

Я тут прочитала приємні для себе слова на свою адресу, а мені зробилася лячно. Бо я не готова брати на себе поки що відповідальність виступати у ролі остаточного арбітра. Я хоч і професійний перекладач, так само як і шановна ND, але. по-перше, теж науково-технічної літератури, а по-друге, дуже багато років перекладала виключно російською. Зараз десь 50 на 50. Тож з суржиком не все гаразд, могу "и" замість "І" втулити, і весь час нагадую собі про дієприкметникові звороти.... Я можу щось і прогледіти. Я про інше - настрій твору передано, НМД, цілком вірно. Контраст між буденним і дивом, хлібом і екзотичними дарами, "прекрасним і корисним". Перекладачка обрала саме цей твір, бо він їй до душі, і це видно і в перекладі. А то іноді доводиться читати такі вимучені переклади, і російською теж, що видно, що то працювали виключно за гроші.
На жаль, я зараз не маю того завзяття ( а колись було), аби перекладати в шухляду - може, колись знадобиться. Отут мені дуже цікаво, хто там у столиці, біля видавництв - як взагалі справи з попитом на переклади? Бо хоча нас, таких розумних, що залюбки перекладали б, і ціла армія, але ж і літератури, що потребує перекладу - моря, навіть океани?
Г.М.

© анонім, 14-04-2008

Люба Ноель, хочу вибачитися за висловлювання щодо "літературних перекладів" на Вашу адресу. Під цим маю лише вірші. Щодо прози - не знаю, не читаю. Але довіряю пані Галині Михайловській - раз каже, що чудово, значить, чудово, але щодо поезії, то Вам потрібно ще працювати.
Не тримайте на мене зла.

З повагою.

© анонім, 14-04-2008

І помилки теж мені даруйте! Поспішаю, от і Вас смішу. :)

© анонім, 14-04-2008

Люба Ноель, я - не Маріанна (нехай даруєте мені іВам та Маріаана, яку Ви маєте на увазі). Дякую, що написали стільки відомостей про себе. І Ваш перекладацький досвід, певно, річ корисна, але от літературні переклади Вам (будь ласка, тільки не ображайтеся) поки що не дуже вдаються. Тому Ваші висловлювання цікаві, але на ділі не доведені. Тому смійтеся, коли смішно і не плачте, коли сльози самі напрошуються на очі.
Успіхів у творчості!

© анонім, 14-04-2008

Маріанно! (здається, я не помиляюся?)

Я не іду за ідолами. Я вже років 8-10 працюю в сфері перекладу, щоправда, не літературного, літературний – то моє хобі. І трошки знаю вимоги до рос-укр перекладу. Вони на даний час ще залишаються занадто жорсткими, подекуди такими, як за Совітів.

На жаль, сьогодні будь-яка licence poétique з російської на українську (але не навпаки!) спричинює висловлювання типу: «я краще почитаю в оригіналі». Вже була нагода переконатися. Рос.-укр. переклади поки що, м’яко кажучи, мало враховують думку україномовних читачів, їхній смак, менталітет, аби тільки було перекладено максимально дослівно (це зберігає рос. кальки в укр. мові). А найчастіше кажуть: «хай вчать російську та читають в оригіналі». Це свого роду холодна війна, і вона ще продовжується.

На наших очах прірва між російською та українською все глибшає, але не настільки, щоб допускати на сьогодні такий рівень поетичної вольності, який ми бачимо на даному конкурсі.
Найскладніше в даному випадку – витримати баланс між вольністю та дослівністю. Поки що вольностей набагато більше, але це не з вини перекладачів. Я вважала і вважаю, що конкурсний твір вибрано невдало, він маловаріантний.

Особисто я вважаю – треба робити рос.-укр. переклади, а також переклади з мови оригіналу (а не з російської), не гаючи часу, бо років через 10-15 нашим онукам не буде чого читати. Хто скільки може, хай би й безкоштовно. Але якісно.
А ваша милість щось таке нафантазували щодо моєї особи, що аж смішно читати.

ND

© анонім, 13-04-2008

Люба Ноель, а я смію припустити, що Ви саме те і робите - слідуєте за ідолами. Переклад Буряка надто примітивний, як для нашого часу. Для теперішнього часу такого перекладу замало. І якраз те, що лежить не на видноті, то і варто показувати, давату більшу свободу уяві кожного читача від читання. Пастернак був зовсім не простим. А у чому, даруйте, манірність полягає? У тому, що автори говорять своєю мовою? Варто враховувати і сьогодення, і можливості розуму, бо, як на мене, то кожна епоха вимагає іншої потреби в розумі. І нехай багато говорять, що часи мудреців давно минули і тепер вже ніхто нічим не дивує, а тим більше - не говорить мудростей, але... Тяжко мільярдному сказати нове і істинне, аніж першому чи мільйонному... Не про манію величності тут йде мова, а про те, що головне бути своїм у своєму часі, а вклад оцінять тільки наступні покоління.

© анонім, 13-04-2008

Я не припускала, що буде складно, я це знала, і не помилилася. Це не той вірш, що його можна перекласти 5-10 разів - і все буде однаково гарно.

Не читати без пози, а перекладати без пози. Бачте, інколи перекладач півсвідомо додає манірності або "величі", особливо якщо автор - ідол для перекладача.

А тут перекладено так, як сам Пастернак переклав би, ну скажімо, з англійської. Простими словами.

За що й респект. Так і треба, НМСД, перекладати Пастернака.

Подивимось, що буде далі, чи будуть іще варіанти. А поки що можу сказати - оцей переклад я прочитала з задоволенням, але найкращим все одно лишається позаконкурсний переклад Буряка, навіть із русизмами.

З повагою, Noelle Daath

© анонім, 13-04-2008

Ноель, а це не Ви припускали, що перекладати буде складно? Тепер бачите, що не так.
А як це читати без пози? Є над чим замислитися після таких слів, але не над перекладом. :)
Автору - перемоги!
Читачам - наслоди!

© анонім, 13-04-2008