[ Без назви ]

Хай буде так
АП№1

© Жан, 03-04-2008

Добре, дякую за конметар.

"Я ловлю в далеком отголоске, Что случится на моем веку". Як на мене, тут вже згадану вами "неполадку" висвітлено. І то відверто. Юрко слухає стихання гомону в залі. Під впливом спірних для стороннього:) спостерігача факторів мотає на вус своє майбутнє. Погоджуюсь хіба в тому, що сама побудова дещо недосконала. Закінченої дії в тексті Живаго-Пастернака нема. Буду старатись. Вже стараюсь.

Щодо чаші. Це ж не дослівний переклад? - Вірно? Так от, в наступному чотиривірші актор говорить, що, в принципі, не проти, але от тільки не сьогодні. Тобто, суть якраз у переносі, зміщенні, а не у тотальній втечі. Чогось ті, хто коментує конкурс, вперто перетворюють ліричного героя на відвертого декадента. В той час, як із вірша простим прямим текстом слідує, що в актора щось в особистому житті не склалось. Проблеми. І тому він молиться про зміщення виконання непростого обов"язку на невизначений термін. Доки не полегшає:).

Про останній рядочок. Це звичайна банальщина. І нехай пробачить мені ці слова покійний Пастернак. Інша справа - що так писав у романі доктор Живаго. І так само просто, банально подекуди, висловлювався і Пастернак у творі - без закручених речень, без "неправильного" розташування слів у рядку. Простий розмовний стиль. А оцей останній рядок - це те ж саме. Хіба що наприкінці. Задача - знайти, як би просто і зрозуміло, без витребеньок, але з дотриманням римування щодо інших рядків висловити "Жизнь прожить - не поле перейти." Ви праві. Вийшло просто. Тому сприймаю ваш акцент "воно якось запросто вийшло", як свідчення того, що мені вдалось:).

Автор 6.

© andriy д.м., 03-04-2008