 |
Пан Анонім писав:
"Ця дискуссія, на мою думку, необгрунтована...
Особисто мені вірш сподобася.
Але і товариш Т.Ш.-З. має рацію, якщо виходити з того що вірш мусить бути схожим на відшліфований витвір, результат кропіткої праці.
Я у вірші побачив експрессію, вираження ассоціацій та настрою, можливо, миттєвого.
І я дуже сумніваюся, що Пастернак писав цей вірш більше десяти хвилин."
Згодна з вами, пане аноніме, Пастернак, мабуть впорався десь хвилин за 7-8 :) ...
Але йдеться не про самого автора, не про оригінал твору, а про багатоваріантність перекладу цього вірша. Особисто я не уявляю собі, чи можна взагалі назбирати майже двадцять варіантів перекладу, як це було у випадку з 66 сонетом.
І ще, пане Аноніме (можливо Анонім-2?), заради однозначності в термінології - як Ви конкретно уявляєте собі темну дупу та славу?
З повагою, Noelle Daath
© анонім, 31-03-2008 |
Пану Ч.В.: І зараз лаю. Невже це не очевидно - коли людина просто критикує і не підписується, це одна справа, а коли наїздить, це інша. Коли мені пишуть, що я в дупі, виникає бажання уважно подивитися в очі автору. Але при цьому я не критикую анонімності, а просто повідомляю, що не можу відповісти, і за це хай йому буде соромно.
Т.Ш-З
© анонім, 31-03-2008 |
Тарасу: І хто це мене лаяв за критику анонімності? :)
Ч.В
© анонім, 31-03-2008 |
Файні ви хлопці (дівчата), але чомусь не підписуєтеся (за винятком шановного Карпового). Навіть не знаю - це все одна людина писала чи різні. Так що залишу без відповіді ваші наїзди, хай вам просто буде соромно.
Т.Ш-З
© анонім, 31-03-2008 |
Ця дискуссія, на мою думку, необгрунтована...
Особисто мені вірш сподобася.
Але і товариш Т.Ш.-З. має рацію, якщо виходити з того що вірш мусить бути схожим на відшліфований витвір, результат кропіткої праці.
Я у вірші побачив експрессію, вираження ассоціацій та настрою, можливо, миттєвого.
І я дуже сумніваюся, що Пастернак писав цей вірш більше десяти хвилин.
© анонім, 29-03-2008 |
Якщо ти, Т.Ш-З, такий розумний, талановитий, що пишеш краще за Пастернака, то що ж ти сдиш, вибач за некрасиве словосполучення, у темній дупі, а Пастернак сяє зіркою на світовому небосхилі геніальності?
© анонім, 29-03-2008 |
Рампа, як на мене, це - своєрідні двері, наскільки мені вистачає асоціативної уяви. Дверна коробка також присутня - і теж дещо специфічна. Ще є дверна лутка. Якщо перекладати вірш таким чином, як перекладаються пісні або тексти для сцени, то у результат буде очікуваним. А якщо не затискати тими ж самими дверями свій божий дар (здібність до віршування, я маю на увазі), то з вірша можна зробити цікавий взірець вишуканої поезії.
Про автора нема мови. Творчої наснаги. Анонім - 2008.
© анонім, 28-03-2008 |
Тарасе, я завжди готовий! Пишіть :))
М.К.
© анонім, 28-03-2008 |
Уявіть, що уявляє!
Грандіозно.
"Доктор МочаловоснєЖеваго" мене здивував іще під час першого прочтаня.
Я, звичайно, не літературознавець, але беруся написати десяток подібних віршів на основі українських прислів'їв -головне, що не треба багато працювати. Спочатку закаламучуєш якийсь постмодер, потім рубаєш біблійною істиною, і ти вже геній.
Якщо автор конкурсу погодиться прийняти до розгляду мій текст, готовий написати краще за Пастернака за пару годин.
Т.Ш-З
© анонім, 28-03-2008 |
Шановний Тарасе, пропоную своє пояснення, хоча не можу стверджувати, що воно вірне. Уявіть, що герой уявляє себе Гамлетом, та ще й до того на сцені. Тобто, актором, що чи то грає, чи то вжився в образ Гамлета - гадаю, тут це не важливо. Просто ж у житті з Гамлетом не зустрінешся, а на сцені - скільки завгодно. От і тут щось таке. І в той же час він(герой) не Гамлет, а Юрій Живаго, герой роману Пастернака, а до певної міри, відповідно, і сам Пастернак.
Ось, складаючи цей вірш, чи внутрішній монолог, який набуває віршовану форму, бо і Живаго, і Пастернак - поети, герой виходить на ганок свого будинку, в ніч. Ніч здається йому, відповідно, схожою на темряву у залі. Звідси - і ніч дивиться на нього тисячами театральних біноклів. Але в той же час це звичайна (але він відчуває її доленосною) ніч, що стоїть навкруги його будинку. І ще навкруги країна,ось не пам'ятаю, чи в часи громадянської війни, чи репресій - треба подивитися у книзі. Отже, герой знає водночас і Гамлетовське вічне питання, і молитву про чашу, і вони переплітаються з його власними роздумами про свій шлях, долю, і свій вибір у ті нелегкі часи.
А, оскільки, легких часів не було ані за написання Євангелії, ані Гамлета, ані Живаго - то це все зводиться докупи.
А оскільки і наші часи складні тією ж мірою, і питання стоять перед кожною людиною, в які б часи вона не жила, то і для нас ця "туфта" має певний сенс...
Щодо останнього рядка - літературознавці, на відміну від вас, знаходять тут дуже сильний ход - завершити поезію, насичену надскладними образами, простою життєвою мудрістю. Така собі констатація факту, з якою не подискутуєш. Сама я не певна в своїх оцінках, бо, зізнаюсь, саме цей вірш люблю менше, ніж інші. Мені здається, що він дещо від голови,а не від серця, принаймні, у деяких рядках.
Але хто ми, аби судити генія?
Оце мій погляд на поставлене вами запитання.
З повагою, Галина М.
© анонім, 28-03-2008 |
|
|
|
