Шукають божества, у тім невпинні –
одні у порох слатися готові,
де статуї завмерли мармурові,
а інші – у костельному склепінні;

сміливі – у сліпучому промінні,
у життєдайних сонць вогнистій крові,
у прибережних скель каміннім схові,
у доброму і м...

Ти говори… Дожидав я роками
слова твого… Обігріте вустами
серце тріпоче такої пори –
ти говори…

Ти говори… Люди нас не почують,
дивні слова твої ніжно квітують,
співом відлунюють їхні дари –
ти говори…
...

               Ода

      Натяки безсмертя
у спогадах раннього дитинства

“Людино, твій отець – дитя,
Нехай пройметься кожна днина
Природною побожністю дитини”.*

Був час, коли долина, гай, потік,
Земля і бачені місця
За роком рік
Жили у світл...

Жив якось хлопець поміж вас, горби
Та острови вінендерські!*Було,
Увечері, коли зійдуть якраз
Раніші зорі понад краєм гір
І тихо плинуть, він собі один
Поміж дерев і полисків озерних
Стояв і тісно притуляв долоні
До вуст задертих, пальці переплівши...

Байроне! Печаль твоїх мелодій
Солодким чаром душу оповине,
І здасться, ніби туга безупинна
Торкнула лютню жалібну, і ти
Той гомін чув, і зміг оберегти.
Лежить похмурий смуток на чолі,
Але воно ясне: скорботи злі
Ти одягнув у німби променисті,
...

Англія мила! Утішно мені
Топити очі в зелені знайомій
І відчувати, як холодить скроні
Вітрець у лісовій гущавині.

Та іноді мені багнуться дні
У неба італійського в полоні,
Щоб сісти на вершині, як на троні,
Без миру і мирської метушні.

Анг...

Цнотлива наречена супокою
Та пасербиця часу непрудкого і тиші,
Оповідачко ніжна, над тобою
Затихли крони і замовкли вірші:
Яка легенда в листяній габі
Тобі лишає блиски полохливі,
У Темпі чи в Аркадії оці
Боги і люди, жони норовливі,
Цей дикий зап...