Любити тебе... так сумнівно і так недоречно.
Як зі скрині старої дістати пропилені речі.
Одягти і себе не впізнати в свічаді навпроти,
Хоч постава та ж сама і вигнута лінія рота.
Тільки очі змінились: з зелених зів’яли в пісочні...
Згадка наших побач...
Тоді приходить ранок…
Надкушений ранет
не думає про рани,
і стіни п’ють портрет.
І думається ширше,
і не останній гріш.
Майбутні мучать вірші,
хоч по живому ріж.
Не чуєш, наче сліпнеш,
не бачиш, мов глухий.
Шукаєш зниклий Кітеж
на відстані руки...
1. Дерева поснули
Над втомленою денною спекою річкою
Тихо-тихо плавають
Золоті лелітки на воді
Ліниво літають чайки
Махають крилами гедзі і оводи
Листя акації тріпоче ледь-ледь на південному вітрі
Усе стабільно? Так, усе стабільно…
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design