спочатку були рани
а з ран витікало небо
на небі з'являлися лімфовузли
що зв’язували докупи
усі ті химерні кульки
що так безладно
вешталися по небу
(звідки вони взялися?..)
а потім вузли зростали
важчали
мов каміння
і
мов каміння...
місяць - круглий
тому що у сонці колись був запечений
тому що вітрами
безвірними
по плечах поплескали
коли ніжний Ранок
мовчав до сивого Вечора
невідправленими листами
та есемесками
Чомусь мені не спиться,
Я згадую тебе:
Ті очі, що майстерно
Так звабили мене;
Ті руки, що не стримати,
Як хочуть обіймати;
Ті губи, що невпинно
Хотіли цілувати;
Той голос, що шепоче
Ніжні мені слова;
І серце, що тріпоче,
Бо ще любов жива.
Я ...
Я уникаю зустрічатися з ними
у перші вихідні занадто холодного лютого
коли світ перевтілюється у броунівський рух
під сірим мікроскопом зимного сонця
найдрібніші частинки нерви сліпучо
і наш клас не був занадто дружним
хоча всім нам зараз байдуже
я...
Любити тебе... так сумнівно і так недоречно.
Як зі скрині старої дістати пропилені речі.
Одягти і себе не впізнати в свічаді навпроти,
Хоч постава та ж сама і вигнута лінія рота.
Тільки очі змінились: з зелених зів’яли в пісочні...
Згадка наших побач...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design