Час розбивається об сірі стіни,
Ніби кришталеві лебедята.
Я у цьому, мабуть, трохи винна –
Їй тепер нема кого стрічати.
Я, мабуть, вини цієї клаптик
Буду сотні років колисати
На колінах. А за нами вічність.
Очі тихі. Я не буду спати.
Очі вкрали щ...

Витиснув кохання із серця,
Склепив очі, стулив ніздрі.
Одягнув поношені берці,
Хоча на литці чиряк визрів.

Затикнув кавалками вуха,
Напхав у рота солодку вату,
Щоб не чуть
Не бачить,
Не слухать,
Не хочу почувати - хватить!

Посшивав нитка...

Ходімо, Єво, ми самі сьогодні -
Так слизько, і півкроку до безодні…
Пальтечко застібни і схаменись,
А ще, на Бога, не дивися вниз!..
Підніжки ставить ожеледь підступна,
Впаде бурулька – просто в серце стукне,
Засяде  в ньому скалка крижана
І, як м...

Зек Серго, блаженний,

чи просто навіжений –

не чифірить, молиться вголос,

у кутку над парашою бачить ангелів.

У дворі в’язниці збирає вбогі квіти, мох, кору.

Шле друзям на волю колажі-гербарії

і медальйони з кефірних кришечок.

Зек ...

Нові свіжовипрані весни
Набули зухвалих смаків,
Душа розговілась і скресла.
Цей дах - батьківщина котів,
А нижче - запльована стеля.
Я кидав об стіни горох,
Та вчора там виросла скеля.
Чи може кидали удвох?
Тут ніч не знайомила з щастям.
...

що найдорожчим є для тебе в світі?
багатство? зовнішність? чужа краса?
це те, без чого ти не можеш й миті?
то рідна мова, чи домівка, чи земля?

можливо, найважливіше - кохання?
щоби і сум, і сміх - усе було...
чи може холодильник, щоби був у...

І знову сипле сніг, і знову сумно.
Ти поклав трубку. Тобі нудно?
Ти обірвав розмову. Тобі важко?
А мені в ту мить стало дуже страшно.

Ти, мабуть, ненавидиш мене всім
                                            серцем,
Мої слова віддають тобі  чер...

Доказом смерті кружлятимуть чорні грифони
І проростатиме вугільно-чорний барвінок
Післяжиття також матиме вічні закони
Чуєш, як гупає серце через перестінок.

Довгий удар і короткий, як азбука морзе
Після сигналу залишити можна мовчання
Доказом сме...

***
Панове, прошу, пройдімо далі…
Гадаю, цю роботу представляти зайве.
Справа на картині ми бачимо жінку
У звичайнім вбранні часів
Яєчної темпери і лляних сорочок
На немитому тілі.
Певно, вона когось чекає -
Того, хто щойно пішов
І перевтілився д...

Влітку дівчинка Мирося, що жила в Карпатах,
В Крим приїхала – до моря – з мамою і татом.
Все цікаве, все уперше – хвилі, пляж і чайки!
Мама скинула з малої  трусики, і майку,
Одягла панамку білу: “Бігай,  мила дочко!” –
І Мирося полетіла бавитись в п...