Перед тим, як приступити наголошую: я не відомий чи визнаний критик, тому мої зауваження слід сприймати із прискіпливістю.
Вступ твору дуже вдалий. Загальний опис справжнього друга вже одразу приносить задоволення від читання.
"Дві вищі з половиною осв...
Ну, Сергію, не зморююсь вражатися вашому поетичному лівацтву :) В гарному сенсі. І вашій “лівій різьбі” людського гвинта для з’єднання світобудов – Шепетівки з Всесвітом, Бога зі Сковородою, музики – не з вухами, а з очима. Чи, як і належить, із серцем?
...
А навіщо фантастика? Хороша спроба емоційного письма, зіпсована зорельотами. Дуже важко співчувати незрозумілому. Така сама історія, що трапилася в наш час в Україні може викликати значно більше співчуття. Якщо потрібен екстрім - візьміть хоч карпатських ...
У кого з сухопутних письменників зустрінеш такий вислів: "один третій штуман"? Бо моряки в даному випадку "третій" не сприймають як числівник. Класно.
А щодо тематики цього публіцистичного твору - теж цікаво. Фінал нагадує відомий анекдот про Штірліца, я...
Нє, ну воно то конєшно. Блюзнірство звільняє від суспільної параної, мистецтво не повинно обмежувати себе - і все таке. Але я приміряла на себе такий підхід - і щось тисне. Не знаю, чи то ортодоксальність моя, чи художній рівень Вашого твору. Скоріш за вс...
Перше враження - забагато дієслів, які постійно нагромаджуються. Дуже важко зрозуміти: хтось комусь щось сказав і наобіцяв. Весь час перестрибуючи через ці камінці-дієслова читач не тільки не може відчути мелодики, а і осягнути зміст. Хоча обіцянка й прий...
Донський штурман у вас говорить виключно про бандитів - Разіна, Єрмака і Пугачова. А ви у відповідь про письменників - Гоголя, Достоєвського та Ахматову. І різниця в тому, що згадані донські козаки самореалізувалися у власній країні за сродним фахом, у ві...
