Ото у нас у селі, люба моя Наталко, був ото один, теє-сеє як його, пономар. І ото я вам імєю удовольстіє доложить, то такий, так би мовити, чолов*яга був, шо хай його, прости Господи, черти задеруть. Бо ж він, хоча теє-сеє як його, й належав до християнс... |