Коли трапляється «крик душі», часто не знаєш, що сказати, тому що відчуваєш, що це – поза звичайними законами поезії. Просто настроюєшся на емоційну хвилю автора, і в кінці робиш висновок, чи (чисто по-людськи) хвилює, чи ні. У даному випадку – хвилює. ...

Текст видалено автором рецензії...

Сподіваюся цей спам видалять...

Текст видалено автором рецензії...

Я не вмію рецензувати професійно. Всі твори оцінюю суб'єктивно - сподабалось, не сподобалось, зачипило, чи ні. Є оповідання, коли не звертаєш увагу на стилистику, чи помилки, русизми, а читаєш захоплений невіомо чим, і вся картинка живо стає перед очима. ...

Якщо припините подібні експерименти, Космос тим чи іншим способом Вам віддячить....

Пані Ніно, як на мене, Ви зобразили важку тему дещо легкими штрихами. На Вашому місці я б не побоялася "загустити барви" та описати й незугарне: наприклад, ситуацію, коли отой партієць вдарив кулаком не лише по столу, а й самого ГГ (знаю, що важко, але, г...

Цікаво як розвивається Ваша розповідь, Маріє. Схоже, кожен день для "мрії" буде іншим. Хоча, як на мене, Ви трохи поквапилися з розкриттям ідеї (як на мене, головної), бо вже видно, що отой різнокольоровий дивак-чарівник, це ніби щось на кшталт клоуна-Джо...

Попри деякі огріхи в тексті, сподобалось. Особливо опис валізи, потяга, купе. Одразу спала на думку паралель з життям, іноді й воно вдається таким же сірим, старим, пошарпаним і безрадісним. З різних причин, і у кожного вони свої. В кінці все-таки ніби ч...

З самого початку за рухами героїв це нагадує старі діснеївські мультики, де миша або кіт в простоті кроку не ступлять так, аби це не було кумедно і перебільшено. Те саме тут - герой смикає, нюхає, знизує плечима, в героїні очі набирають сльози по самі він...