дуже гарно.

трохи вибивається ритмом "Про безмір світу і про його малість", тобто наголос при читанні падає на прийменник, що трохи дивно звучить, але то таке).
до речі, вірш нічого б не втратив і без передостанньої строфи.

ще є питання до побу...

Піднято питання проблем тривалих космічних подорожей. Корабель на кілька поколінь стає вязницею для переселенців. Свобода вибору чи просто свобода втрачена. Але що їх чекає в кінці? Чи не доведеться повертатись так і не висадившсь до Землі, яка за цей час...

Ну, що тут скажеш... Мовчання краще, ніж будь-які слова......

Гарний вірш... Але... Не любитель того, що зараз скажу, та все ж наберуся нахабства для поради... Чому би Вам трішки не драматизувати цю історію за діда й лелеку... за того, хто знизу й того, хто зверху... за того, хто залишався вдома й того, хто мандрува...

Гарно Ви написали про осінь. Дуже гарно...

У цій поезії багато світла і тепла. Я зачарована...

Кожна пора року має своє принадність і красу. Кожна, окрім пізньої осені. Принаймні, у мене так. Похмура, брудна та темна пора, час респіраторних інфекцій, психосоматичних розладів, апатії, туги і безнадії. З настанням кліматичних змін пізня осінь стала ...

Такий меланхолійний падолист...
Дуже сподобалось!
З повагою, Окайда...

Такий гарний Ваш вірш. Ну дуже гарний!. Недаремно зайшла сьогодні на Гак.
З повагою, Окайда...

ніби й гарно. але, як на мій смак, трохи забагато ракурсів, часом таке відчуття, що слова написані заради слів, а не передачі сенсів чи інформації. одного боку це ніби й створює настрій з іншого особисто мені здається, що багато зайвого, яке лише заплутує...