Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87037

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Чи можна забути про ЦЕ?

(Рецензія на твір: Одержимість (26). Частина ІІ - Вітер, що приносить дощ , автор: Viktoria Jichova)

© Юрій Кирик, 07-11-2014
Овшім, простити, звісно, можна, а от забути?..
Заповзявся перечитати твій роман. Дійшов одного висновку - жіночі романи таки існують. А іще: їх часами корисно читати чоловікам. Багацько корисного годні довідатись про свої половинки...
Хоча від любові до ненависті - один крок, ненавидіти, це НЕ теж саме, що кохати. Мається на увазі сила, напруга відчуттів у ненависті може бути й більшою, та все ж це негатив (далеко не кожен "мінус" тягне на своєму горбі "плюс")...
Цієї фрази чекав давно, хоча, ой як важко далась вона героїні: "Вперше, що я визнала при чоловікові свою власну особисту поразку і свою перед ним провину". Ти обіцяла несподіваний поворот (який не усім сподобається), чи усе ще попереду?
Гараздів,
Ю.

Дякую, Юрію, за відповідь. То, мабуть, жінки в українській літературі зробили революцію досить недавно, за кордоном же це явище вже побутує довший час. Радію, що і чоловіки читають жінок, як жінки до цього чоловіків. Вірю, що чоловіки читають щиро, з бажанням порозуміти жіночу душу, а не лише винести з того всього лише окремі уроки як застереження, аби жінці тим же потім дорікнути. Дякую, що поділився думками.

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 10-11-2014


Це почалось давно: Іваничук до небес возносив Вільде й казав, що це нове в укр. літературі. Потім знайшов собі інший фетиш - Бічую (з нею нерозлучний понині), хоча на дух не переносив Забужко...
Видиш у чомусь мав рацію: жінки в літературі зробили справжню революцію. Розширили мої горизонти пізнання. Відкрили світу СВОЇ відчуття, свої переживання. Колись чоловік і жінка жили разом і були від себе безмежно далекі. Нині віддаль ця скоротилась. Так, що однозначно ставлюсь цілком позитивно.

© Юрій Кирик, 10-11-2014

Та ні, Юрію, не сприймай це все так серйозно. Я жодного вінігрету робити не збираюся, тим більше вкладати якусь філософію з якоюсь новою світобудовою. Просто пишу те, що мене цікавить, своє уявлення, свої роздуми і рефлексії, а якщо це комусь цкаво, дуже за це вдячна.

З теплом,

Віка.

ПС: а ще запитання-квіз, Юрію, можна? Чому ти вважав, що жіночий роман не існує? І що ти взагалі під цим визначенням розумієш і як ти відносишся до явища жіночого роману: 1) як чогось, що не аспірує на звання "література"; 2) нейтрально; 3) цілком позитивно?
Дякую наперед за відповідь.

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 09-11-2014

Мене важко назвати ортодоксом. В 90-х (це було модно), серйозно цікавився культами Сходу, зокрема, Вайшнавізмом. В чомусь вони безумовно досконаліші за християнство. Я ж про інше, з досвіду інших письменників, та й свого власного теж, знаю, що немає нічого гіршого, як робити такий собі вінігрет з неоязичництва, кофуціанства чи синкретичних рухів. Хоча, може якраз тобі це й удасться.
В кожному разі зичу гараздів!
Ю.

© Юрій Кирик, 08-11-2014

О, так, Юрію, дуже вдячна за відозву. Ти правий, сильний негатив не може переважити позитив, бо негатив має більшу деструктивну силу, ніж конструктивний позитив - для того, щоби позитив став сильнішим, сили його мають подвоїтися, це мінімально. Ти чекав на цю фразу про визнання провини, я знаю. Та не лише жінка, як бачиш завинила, Тут є і вина чоловіка, яку він ще не усвідомлює. І це усвідомлення другої сторони є також дуже важливим для налагодження стосунків у будь-якій парі. Бо не буває диму без вогню, як говориться у приказці. Але загалом твір не лише про те. Не знаю, чи маю підказувати, не годилося би це зараз про це наперед говорити, бо втратилася б інтрига. Скажу лише одне - що я так думаю, що твій твір не сподобається тобі через те, що він не зовсім у християнському дусі, бо там ще будуть і інші сили, у які християни не вірять. І тут буде дещо інша модель спокути вини і прощення, ніж яку проповідує християнство, такий собі інший "злочин і покарання", ніж описав Достоєвський, у моєму власному розумінні і відчутті. Ось тому, вважаю, що саме тобі, Юрко, це не сподобається. Але коли ти будеш сприймати моє творіння лише як літературний твір, а не проповідь до єресі, і абстрагуєшся від суто християнської доктрини, тоді, сподіваюся, може і утримаєш суто естетичне, може, і психологічне задоволення, а якщо не задоволення, то хоча би нейтрально до цього віднесешся як до чергового виплоду фантазії ще однієї пришелепкуватої авторки.:)) Як кажу, дещо пишу з власного життхевого досвіду, дещо мені підказали і показали мені мої власні сни і візії. Якби не ті сни і видіння, навіть би й не бралася за цей твір. Хочеш вір, хочеш, не вір, але я схиляюся до думки, що щось таке ще незясоване може існувати поміж нами, людьми. Правда, не хочу забігати у дебрі окультизму, але і без нього розповідь не обійдеться. Але то вже судитимеш потім, коли, якщо матиму снагу, час і натхнення, допишу і побашиш все у своїй цілісності. Зараз я справді на якомусь перехресті у творі, досить депресивному і виснажливому, і сам процес писання про події, які ще мають настати, як я вже зясувала, не лише дає, але віднімає душевну енергію. Але я їх неможу перестрибнути, бо без них би втратився цілісний сенс. Ось таке от наразі. А ще зізнаюся, що я тепер десь два дні тому й сама вирішила перечитати все, що я досі написала - і почала визбирувати свої "гачки- зачіпки", які так порізну порозсіювала у попередніх частинах. Вже настав час збирати пазл оповіді до своєї купки - і ось це мені зараз буде, відчуваю, дуже важко зі суто психологічної сторони зробити, аби не спіткнутися на деталях при малюванні цілісноїі картини.

Дякую за увагу і те, що спонукаєш задумуватися над тим, що творю (у всіх сенсах).

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 07-11-2014

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.77481508255005 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …