Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87040

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Довго думав,

(Рецензія на твір: МОВЧАЗНИЙ ВСЕСВІТ, автор: Наталка Ліщинська)

© Юрій Кирик, 05-07-2014
сперечався сам зі собою. Виникло щонайменше три варіанти того, що хотів отут написати. Зрештою, якщо твір викликав стільки думок, то він уже удався.
Ніхто гострішим оком не просвітлить духовний й моральний стан людини, аніж вона сама. Ми безжалісні в оцих наших оцінках, але, так направду, не маємо з чим порівняти нашу цивілізацію. Біблія вперто твердить, що план Господа спасти УСІХ. Особисто для мене це привід для оптимізму. Зрештою, бути безжалісно-критичним до себе - безумовно добра позиція.
Гараздів,
Ю.

Господь хоче, аби усі були спасенні, і кожному дає шанс. Для спасіння необхідне щире каяття і кардинальна зміна життя. Не виджу, аби були товпи охочих. Йдеться про про вічність, а не про земне життя. До того ж ніхто не відміняв людського суду...
Гараздів,
Ю.

© Юрій Кирик, 08-07-2014

Кожна? І садист-убивця, котрий днями мучить обезумілу від болю жертву? Ну, не можу, просто не можу так думати.
З повагою,
Наталя

© Наталка Ліщинська, 08-07-2014

Немає у мене, Наталю, християнського Бога. Дуже сумніваюся, чи християнин я взагалі. Хто міг би дати таке визначення? Хіба одна із сущих християнських конфесій. Та із жодною з них я себе не ідентифікую. Єжи Новосельський (польський художник і мислитель), казав: "Є ті, хто називають себе християнами, і ті хто намагаються йти за Христом". Хіба належу до останніх...
Іще - "Бог нікуди не водить нас". Він створив нас подібними до Себе, але дозволив залишатися собою. Христос спас нас такими, як ми є. КОЖНА людина БЕЗУМОВНО має право на спасіння. Однак церква, як "педагог" не може того прийняти. Церква не може прийняти об'явлення про Боже милосердя, бо воно АНТИПЕДАГОГІЧНЕ. Це її (церкви), думка, що людину треба повчати, виховувати, а ніяк не Бога.
З повагою,
Ю.

© Юрій Кирик, 07-07-2014

Спасибі, Юрку!
Так якось воно виходить, що пишучи утопію, мене повільно, але неухильно заносить в антиутопію, а з гумору - в сатиру. Напевне, що людині болить, те з неї і виходить назовні. Мене ще класна керівничка якось обізвала справедливою злюкою, котра хоче, щоб усі діяли правильно. :-) З віком розуміння прийшло - так не буває. Але натура - то щось із основ душі, відтак від того дитячого несприйняття неправедності, несправедливості не відкараскаюсь, мабуть, ніколи. Тобі легше, бо в тебе є християнський Бог, який сказав, як думати, де шукати надію. А в мене є постійні сумніви, і не в існуванні Його, а в Його нагляді за нами. Як ми відпускаємо поступово дітей від себе, так і Тато не мусить завжди водити нас за ручку, а повинен помалу відпускати в самостійність. Та й, хтозна, чи спасти всіх означає те, що ми думаємо, буцім спасти всіх людей? Може, спасти всіх Його дітей? Тобто це людство - дитина, котра народжена, росте, живе, а потім неминуче в щось трансформується, є ще якісь невідомі нам цивілізації - теж Його нащадки, а от ми з тобою, конкретні люди - лише клітини великого організму людства, які народжуються, живуть, народжують наступні клітини і вмирають. А раптом є й інша можливість? Бог - це все, Він рівномірно розпорошений, :-) а ми - тільки Його часточки, котрі здатні себе усвідомлювати? І тих версій у мене - вагон...
От бичиш, і твоя реца викликала вир думок - дяка, Юрку!
З повагою,
Наталя

© Наталка Ліщинська, 07-07-2014

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.33936715126038 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …