Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51595
Рецензій: 96024

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Ймення йому Вавилон

(Рецензія на твір: Легенда про Вежу, автор: Наталія Дев’ятко)

© Камаєв Юрій, 06-04-2007
Імперське місто, збудоване на кістках. Чимало таких у історії. Мегаполіс, що пригнічує своєю величчю, який поволі забирає душі у своїх мешканців і перетворює їх у бездушних соціопатів, живих придатків до сірого бетону.
Вдалий і влучний образ.
Давній точиться між ясноокими і Містом, власне, між традиційними цінностями і техно.
Коли у тексті з'явилася Вежа (біблійний образ) - одразу з'явилося передчуття катастрофи. Автірка не обманула очікувань - катастрофа відбулася темрява впала на землю, гасячи світло останніх почуттів, відраховуючи миті від народження нового світу..
Ясноокі загинули у боротьбі із Містом, воно вистояло, витримало блискавки і шаленство природи . Воно перероджується з власної волі, адже ця катастрофа - народження нового світу, це переродження у щось якісно нове сірого злого Міста. У щось краще чи гірше? Не зрозуміло, вельми енігматичне закінчення. (Чи його відсутність?) Я не дуже полюбляю відкриті фінали, :( . Мені здається - не вистачає одного-двох заключних речень, щоб трохи розвіяти сумніви.
Наталко, пишіть ще.

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.04621696472168 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати