:) Це просто я вже трохи навчилася грамотно писати :)) Якщо серйозно, то, пані Наталю, не тому не пишу розлогих відгуків, що ліньки. Або байдуже. Завжди запитую себе: а що корисного можу сказати?
Хоча, може, помиляюся щодо такого підходу.
Спасибі, пані Зоряно! Я вже, намагаючись виконати обіцянку, дану пану Миколі, промучилась зі скороченням. Ото прочитала обидва варіанти, а довший ліпший... Хай буде, як є. Не додаватиму і не відрізатиму нічого.
І роздумів не вставлятиму, не через впертість - зайве це, просто брамник-ангел показав Ірі порожнечу її існування, а вона второпала, що відмовилась від себе колись давно, від свого раю, від кохання. Розумна жінка, їй розжовувати довго не треба :-) Дії про нас краще свідчать, ніж роздуми, вона зуміла допомогти дівчинці та Роману, Бог їй щедро подарував ще одну любов.
Перший варіант, на жаль, передбачав банальну й повчальну розв"язку і був коротшим. Ольга залітає у свій рай через двері. Мовляв, вона заслужила, а Ірина - ні. На мою думку, зовсім поганий, ординарний і сльозогінний фінал. Не мій. Писала, щоб встигнути на "Зоряну Фортецю", і мало часу було на обдумування. Ледь втрималась і не надіслала його - інтуїція спрацювала, а я спокійно переробила кінцівку. Дуже тішуся, що не виставила на конкурс першу версію, мені було б соромно потім за цей поспіх.
Дякую за Вашу рецу - я оцінила її об"ємність :-) Ви чи не вперше так багато написали :-), позитивно вразили.
З повагою,
Наталка
