

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12457
Рецензій:	19257

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Хай не буде сиріт!

(Рецензія на твір: Монолог зі щоденника сироти, автор: Phoenix)

Fhoenix!Вітаю Вас! Беззаперечно, - це один із найцікавіших філософських творів, надрукованих Вами на ГАКу.
Порушили ви дуже тендітну і , як для нашого байдужого суспільства, болючу тему сирітства…
Хочеться говорити не про форму, зміст, використані Вами прийоми, бо все то, як на мою су’єктивну думку ,
другорядне.
Чомусь просто захотілося допомогти головній героїні і тим самим принести в її життя крапельку радості , маківку науки, яка у майбутньому, можливо, стане їй у пригоді.
Коли ми народжуємо дитину, то все здається звичним фізичним процесом. Але це не так. Недарма наш народ говорить ,що виховувати дитину потрібно тоді, коли лежить поперек лави, та й то бува запізно…
Ваша лірична героїня ставить багато сумних питань.
Чеський психотерапевт і психіатр – Станіслав Гроф, який в основу свої праць заклав тему вагітності і народження малюка , доніс до суспільства свої « Чотири матриці» ,які мають величезне значення, якою буде дитина у майбутньому.
Якщо зародок на підсвідомому рівні запам’ятовує першу матрицю – перебування у лоні матері, то дитина виростатиме невпевненою ,вимагатиме підтримку від когось. Вона квола у своїй волі. Основна риса – безповідальність.
Коли другу –це період схваток , період болю. Якщо ця матриця стає вирішальною - людина життя сприйматиме в сірому кольорі. Вона тиха і всього боїться.
Третя – період потуг, тобто боротьби, за світло у кінці тунелю. Це типова людина лідер, тобто той, хто голову в ярмо не впрягає, людина – революціонер.
Четверта – Саме народження. І якщо дитя запам’ятовує ,саме цю матрицю, то важливо, якими були роди!!!! . Бо це матриця волі! І коли бажаного дитяти підносять спочатку до оголеного тіла батька. Виникає явище – імпринтінгу, - дитина сприймає, як найріднішу людину, саме того, хто, попав в поле зору. Потім прикладають до грудей матері. Кого баче дитя ? Матір і батька! Воно втомлене, бо працювало в родах , але щастя на обличчі батьків, тепле тіло і запахи, що нагадують йому перебування в в лоні - дає перепустку йому до щастя. Це і людина- лідер, і людина – геній, і людина, яку називають обраною, людина, яка уміє насолоджуватися життям.
Чи можуть батьки вплинути на долю свого малюка. Так, так, так! І шкода, що багато чого ми не знали раніше. Бо сумісні роди – це перш за все – інтим, такий самий, при, якому зачинається маленьке життя. Ця теорія визнана усім світом.
Читаючи Ваш твір, я подумала, яку матрицю запам’ятала вона, Ваша лірична героїня? Яку матриця врізалася в клітин нашого мозку?
Людство головне бажання якого - « хліба і зрелищ»… Любов народжується з любові, і хто не вміє любити себе, не принесе великого щастя навколишнім!
А коли ще й сирота? Байдуже! Роздягніть наголо душу своєї героїні, покажіть усі її набиті психологічні синяки, - все одно знайдеться якась підлота, яка плюне на них. Бо яку матрицю запам’ятала вона?
Щиру дякую за твір! І, якщо серед усієї спільноти людей, які « тусуються» на сайті зараз, хоча б комусь прийшла думка – взяти дитя- сироту, стати добрішим у стосунках - не тільки до рідних, а й до пересічних людей, припинити сваритись, задуматись над словами, що пиха – не прикраса, запропонувати свою любов, яка ж і повернеться стократною любов’ю, то ви на правильному шляху, Fhoenix. Рекомендую.
З повагою Roksolana.

Справді - гарна рецензія, пані Роксолано! Але її немає на Вашій сторінці і шкода, що не залишиться. Спробуйте скористатися порадами пана М.Карпового. Не ставте ніякого імені - і тоді висвітиться Ваше.
А пані Фенікс - бажаю шукати цікаві теми, а ріст майстерності видно. Проте Майстерність - це копітка і довга справа....
З повагою М.Ц.

Дякую, Роксолано, за цікаву рецензію)
Скоріш за все, що героїні найбільше імпонує 3 та 4 стадії...хоча часто мабуть закрадається думка, що 2, але 100% не перша...
Насправді батьки грають вирішальну роль. І я навіть незнаю що краще ,бути сиротою, чи мати, наприклад батьків-алкоголіків, наркоманів...?
Просто описуються реальні події з життя реальних людей. Дитина-сирота, це дуже боляче...кожен може співчувати, але відчути той весь біль може лиш той, що пережив схожу страшну втрату...
Таким дітям дуже невистачає любові, вони страждають від нерозуміння. Вони набагато вразливіші за звичайних дітей...та бувають випадки, коли все, що не вбиває робить нас сильнішими, і знаходимо силу через біль...так і вони намагаються виживати)

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0159468650818 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design