[ Без назви ]

Дорога Ноель! Ви вже мені, як рідна:)
Гляньте, будь ласка іще раз на останній відгук: я ж не претендую на істину... Я розумію: світ - це не те, що ми бачимо, він може бути зовсім іншим...

Про подруг. Так, я трьом своім подругам сказала, що опублікувала тут свій твір. Вони прочитали, залишили по одній рецензії і пішли собі з Богом.

Що люди висловлюють свої думки - так це ж їхнє право, їхнє бажання... Для того і сайт.

І всім я дуже вдячна за дискусію! Не буває поганих чи хороших рецензій. У кожній можна знайти раціональне зерно.

З повагою до всіх, Людмила.

© анонім, 16-05-2008

Завідовать нє красіво.
Дятел.

© Маріанна Маліна, 16-05-2008

Шановна авторко!

Демонстративна неприйнятність "чорного гумору" та ненормативної лексики в наш час, на жаль, є основною ознакою тоталітарних сект, і не має жодного відношення до духовності.
Імітувати розповсюджений образ духовно розвиненої особистості може будь-який аферист, бо правила поведінки на людях не такі вже й складні, а невеликі цитати з "розумних" книжок можна вивчити напам’ять.

Ось які роздуми в мене виникли, читаючи оце вчорашнє.

По-перше, одразу видно, що вчора ввечері тут писали вигуки всі подруги авторки (якщо це різні люди, звичайно).

По-друге: багато які питання до рецензентів були заготовлені. Наприклад, щаслива я чи ні. Тобто, мається на увазі: хто не накатав схвальної рецензії на це оповідання, той, значицця, з фобіями, нещасний в особистому житті (або буде нещасний).
Так, світ тримається на взаємозв’язку, але ж не настільки!

В оповіданні непродуманий сюжет, наявні проколи типу: штурман, заробляючи грубі гроші, має після рейсу ще й чинити протікаючі крани, інакше він не чоловік.
Вибачаюсь, в нашому містечку багато моряків. Вони заробляли і заробляють достатньо для того, щоб не порпатися на дачі та городі. Навіть картоплю не садять, а це вже для маленького містечка велике диво. Ну, і так далі.

В інших рецензіях промайнула думка, що журнали, для яких пишуться подібні оповідання, читають багаті жінки (вчаться психології відносин, стилістиці, макіяжу)...
Багаті жінки, замість того, щоб читати "Наталі", слухають свого стиліста, свого психолога та свого лікаря. І роблять замовлення на переклад окремих (!) статей з французьких журналів.

Взагалі, під розповсюдження гламурно-сучого способу життя в українській пресі вже конче треба статтю законодавства.
Молоді жінки, начитавшись всякої дуроти, на все життя отримують і ті самі фобії, і ті самі комплекси меншовартості, які тут намагалися чіпляти на мене.

ND

© анонім, 16-05-2008

Зауваження, не обов'язково істинне.
Знаєте, шановні панове дискутанти, мене колись навчали, що використання скабрезної лексики свідчить про мовну та духовну бідність особистості. Ніяким чином не хочу образити шановних учасників дискусії! Сприймайте мої слова як прояв рефлексуючого споглядача.
З повагою, автор.

© анонім, 16-05-2008

Від вас воняє, тому вас і не печтають.
Дятел

© Маріанна Маліна, 16-05-2008

Так і знала. Не напечатали... А чому?

ND

© анонім, 16-05-2008

Фу... Як ви набзділи...
Дятел

© Маріанна Маліна, 16-05-2008

Бачте, шановна авт... шановний Дятле, Ви, виявляється, лише солоденьке любите їсти.
Ну, а чи надрукували оце Ваше оповідання в отому журналі, де Ви зазвичай друкуєте свої твори? Хочу бачити посилання.

ND

© Noelle Daath, 16-05-2008

Поздоровляю вас!

ND

© Noelle Daath, 16-05-2008

Насру і легше стане.
С облєгченієм!
Дятел.

© Маріанна Маліна, 16-05-2008

Тобто, за Вашими переконаннями, якщо я напишу шось солоденьке, я одразу стану гармонійною та щасливою ... ;) Тобто, лижи всім не скажу шо - і чутимеш лише приємні речі... ще й канфєткі даватимуть, чи то рецензії.

Знаєте, шановний Дятле, од того, чи напишу я рецензію чи не напишу - мій характер не зміниться. Тож краще напишу.

ND

© анонім, 16-05-2008

По вашим відгукам, шановна Ноель, не дуже видно що ви щаслива і гармонійна людина. Скоріше навпаки: з фобіями, зла та нещасна.
Дятел.

© Маріанна Маліна, 16-05-2008

Осьо в тему:

http://www.loveua.org/content/view/38/1/

Noelle Daath

© анонім, 16-05-2008

Ідіть уже спати.

ND

© анонім, 16-05-2008

Не зглазить:)))))

© Маріанна Маліна, 16-05-2008

Щоб не згазить?:)))))

© Маріанна Маліна, 16-05-2008

Мені щастить. Тільки я про це не пишу.

ND

© анонім, 16-05-2008

Хай Вам щастить, Ноель!

© анонім, 16-05-2008

А є деякі безвідповідальні авторки, яким аби скількись там у. е. за 2000 баксів і які роблять гроші на безвідповідальності таких людей.

ND

© анонім, 16-05-2008

Та ні, пані Ноель, не журнали в тому винні, а безвідповідальні жінки та чоловіки, у котрих базові цінності не сформувалися, котрі не вміють жити самостійно, своім розумом, покладаючись, перш за все, на себе. Найчастіше такі люди звинувачують у своїх нещастях увесь білий світ, замість того, щоб заглянути в себе і самому зробити життя таким, як хочеться. Повірте, це - можливо.
Мене звати Людмила:)

© анонім, 16-05-2008

Шановна авторко!

Я пишу про реальних людей, але не буду називати імен.
Знайомий мого сина оженився. Жінка за півроку шлюбу наробила боргів на 7 тисяч баксів - щоб виглядати "не гірше за людей".
Друга "шукачка принца" вкрала в матері 200 баксів на таблетки для похудіння, рекламовані в такому, вибачаюсь, фуйовому глянцевому журналі, дохудалася до дистрофії. Попала в лікарню, бо в тих таблетках були наркотичні речовини. 2 група, розлучення, страждає дитина.

Ось що роблять такі журнали і такі оповідання. Вони роблять з українських жінок тупих сучок, а не козацьких матерів.

Noelle Daath

© анонім, 16-05-2008

Слухайте, Ноель, де Ви всього цього набралися?

"...молоді жінки, начитавшись глянцевих журналів і подібних оповідань, мотали нерви цілком нормальним чоловікам" - це питання відповідальності перш за все тих жінок і чоловіків за власне життя.

"...маємо описання хтивої та жадної до грошей сучки, для якої чоловік лише засіб для її "реалізації" - і тут маємо лише Ваші проекції.

А проте - я вдячна Вам за таку увагу до мого твору. Згадайте античних аторів: "Юпітере, ти сердишся? Значить, ти не маєш рації"!

© анонім, 15-05-2008

Можете писати скільки завгодно, шановна авторко, що це у вас таке іронічне оповідання, що ви вся така незгодна з героїнею, але... знов-таки, виникає питання відповідальності за те, що автор пише. Те, що Ви пишете, має руйнівну дію. А Вам пофіг.

Чому це я пишу такі жорсткі речі?
Бо я знаю не один і не два випадки, коли молоді жінки, начитавшись глянцевих журналів і подібних оповідань, мотали нерви цілком нормальним чоловікам, гнали їх на другу, на третю роботу, набиралися боргів по самі вуха, а потім кидали чоловіка та йшли до іншого, "і так сім разів".
А як батько дитини приносить гроші, двері за ним одразу зачиняються. І бідний батько стоїть кричить під вікном: "Відчини! Я хочу бачити дитину!"

Саме так, в першу чергу страждають діти, потім батьки, які вимушені до кінця днів своїх підтримувати матеріально нашу "матір-одиночку", яка зазвичай пошукає своє щастя ще років 10, а потім так і залишається самотньою. Дай Бог, щоб одна з десяти вдруге вийшла заміж. А частіше - ідуть по руках, від одного "бізнесмена" до другого.

Справжнє горе України - жінки, що шукають принца. Скажімо, вона розлучується з чоловіком, бо він "не такий" (причому мати та бабуся геть не зрозуміють, чим отой чоловік не такий, згадуючи свою молодість). Поки вона працює в фірмі, все більш-менш нормально. А якщо звільнять?

Одним словом, чи ототожнюєте ви себе зі своєю героїнею, чи ні, у результаті маємо описання хтивої та жадної до грошей сучки, для якої чоловік лише засіб для її "реалізації".
І те, що вона наприкінці оповідання стає приватним підприємцем, нічого не змінює, бо зазвичай такі "обмануті жінки" все життя потім зривають зло на чоловіках, які працюють у їхніх фірмах грузчиками, шоферами... Особливо коли бачить гарного чоловіка і чудового батька.

Noelle Daath

© анонім, 15-05-2008

На городі бузина, а в Києві дядько...

І з чого ви це взяли? "Хіба морально вважати живу людину (чоловіка, аякже!) лише машиною для сексу та для заробляння грошей? " На мій погляд, це Ваші проекції та фантазії, і близько нічого подіного немає у творі!

"В Україні молоді люди не беруть шлюб, бо нема грошей, різко підвищилося число одиноких людей!" - а це чим навіяно? І одружуються, і вінчаються, дітей народжують. У всякому разі в нашому місті черги до загсу. Грошей нема - хай ідуть заробляти! Ви давно читали газети з пропозиціями роботи?

"Ви ж хотіли однакових прав із чоловіком – і що, знову нещасні?" - а це де ви побачили? В якому місці моя героїня скиглить, що нещасна?!

Всі останні запитання сприймаю як риторичні!

Щасти Вам!

© анонім, 15-05-2008

Шановні, не переходьте на особистості
О.Т.

© анонім, 15-05-2008

Складається зворотнє враження.

© анонім, 15-05-2008

Ноель, а Ви самі - щаслива?

© анонім, 15-05-2008