

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12981
Рецензій:	20396

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Все не так страшно - це не фантастика....

(Рецензія на твір: Останнє роздоріжжя(част 3), автор: Грет Кос)

Шановний Грете, прочитала цю повість. Цілком погоджуюсь з рецензетом О.Халвою - це не фантастика. Як на мене - й добре. По-перше, фантастику не дуже люблю, або, якщо сказати точніше, люблю дуже обмежене коло фантастичних творів та їхніх авторів. А по-друге, і це значно важливіше, фантастика складніше знаходить собі читача, користується меншим попитом, ніж трилери, чи бойовіки. Мені особисто подобається назва "екшн".
І цей Ваш твір можна безпомилково віднести саме до цього жанру. Перша частина - викапаний Чейз. І не у найгіршому виконанні. Я взялася було позначати помилки, більшою частиною синтаксичні, та русизми, але сюжет мене захопив, і я забула це робити. Чого і треба чекати від справжнього екшну.
У вас є герой, який викликає симпатію, бо став на криву доріжку всупереч своєму бажанню.
Розповідь йде від першої особи, а це майже автоматично змушує співчувати героєві, бо бачимо все його очима, та ще й обізнані з мотивацією його вчинків. Ми його розуміємо, а розуміти - вже значить бути на його боці.
Тому виникає головний фокус - читач ототожнює себе з героєм, уявляє себе у змальованих обставинах. Це робить текст цікавим.
Дуже добре, що історія Вашого героя починається з цілком буденних подій. Це ще глибше затягує нас углиб твору, бо ми віримо, що те ж саме могло трапитися з кожним із нас. А коли далі Ваш герой вже предстає кілером, то ми вже на гачку. Ми вже знаємо, як він дійшов до такого життя, і що він "не такий", а безневинна жертва обставин.
На мою думку, елементи фантастики, отой жучок-павучок, оті модифіковані продукти і таке інше - другорядні оздоби Вашого твору. А, може, й зовсім ні до чого.
Але не можу судити, бо, як уже було сказано, фантастику не люблю - ну, див. вище...
Хоча оті коти з кольоровим хутром і з візерунками, ще й з тризубом (!!!) усміхнули... Це я люблю...

Щодо мови. Не розумію, чи важко прогнати текст крізь автоматичний редактор, щоб розставити хоча б коми в опірних пунктах. Та, мабуть, і деякі русизми було б виправлено.
Але це таке, що дуже легко поправити. Русизми - то наша спільна біда, я теж вичитую-вичитую, а щось таки залишиться непоміченим.

Бандити мені не сподобалися, хоча, це не дивно - воні ж погані... Імена дуже дурнуваті у них. Я розумію, що то фантастика, але краще було б, якщо б воно було більш реалістичним, і не руйнувало тієї ілюзії реальних подій, яка підігріває інтерес читача. Бо він приміряє на себе - а як би я зробив? А я б з цим впорався?
Ну, принаймні, я так роблю, коли читаю екшн. Зараз не дуже читаю, нема коли, а у радянські часи вісім годин робочого часу треба ж було на щось убивати. Тоді дуже навіть читала.
Ваш твір непоганий зразок у цьому жанрі, цікавий, динамічний, з мужнім суперменом, білявкою, і майже хепі-ендом. Мені б більше сподобався справжній хепі-енд.
Так, як у Вас, більш літературно, але наступного разу читач буде вже побоюватися ототожнювати себе з Вашим героєм, аби не отримати дірку в голові, ще й не одну...
Це жарт, але з точки зору того, що "не продається натхнення, а рукопис можна (й треба!) продати", це теж слід враховувати...
Далі декілька бліх, що вловила (насправді, їх таки багатенько).

Дорогі меблі і прилади довелось вивезти на склад Риби (Мабуть, Ренесанса, бо від Риби ж він і приховував усе зайве)

Він спокійно підняв лопату і під прицілом мого пістолета став копати яму.
А я спокійно дивився на нього і думав про Кальмара. (два раза спокійно) Це був реально якийсь демон. Він настільки точно все планував, що я трясся від страху, надіючись, що він не передбачив моїх дій. Всі танцювали під його дудку, навіть не знаючи що танцюють. ( кому перед що треба поставити - ну, це часто-густо у Вас)
Дивно, що я ніколи не чув про Кальмара. А тут він сплив невідомо-звідки (невідомо звідки треба окремо, і це також з типових помилок) і захапав міні-імперію свого брата.

Вони вміло скрили цю деталь (приховали?)

Я спокійно зайшов в будинок. Коридор вже повністю відремонтували і вже не було видно слідів гранати, яка там взірвалась. ( Коми у складносурядних реченнях треба ставити - ...відремонтували, і вже не було...)

Він спокійно бавився резиновою кулькою і його взагалі не обходив дебілізм, який творився навколо нього. (Мабуть, м'ячиком? та ще й, мабуть, гумовим. Кома відсутня - див. вище)

Я не жалів. Якби тоді я сказав “так”, ми б жили як звичайна сім’я. Я б підробляв невідомо-ким і ледве прогодовував сім’ю. (Мабуть, що шкодував)

Таких бліх, повторюю, багато, хоча виловити більшість з них неважко.
Взагалі ж - гострий сюжет, симпатичні герої, цілком читабельно, скажімо, у метро, і після доробки могло б продаватися і, головне, покупатися у м'якій обкладинці не гірше, ніж російськомовні твори відповідного жанру. А це важлива і потрібна справа.

Щиро, Галина М.

Дякую, що прояснили цю загадку... Я ж у комп,ютерах сучасних дійсно нічого не розумію... Інколи син щось пояснює, але в нього на чайника, хоч і на маму, обмаль часу...
Галина М.

Дякую за об’єктивну відповідь.

А імені нема, бо сайт має властивість вибивати авторизацію, якщо рецензія пишеться певний час.
З respect-ом, Г.К.

Це була Галина Михайловська, і я реєструвалася. Не розумію, чому немає мого імені перед рецензією. Вибачаюся.

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0100629329681 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design