

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	806
Творів:	12223
Рецензій:	18811

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Якщо б цей дід ... був охоронцем у Освенцимі чи кулеметником у Бабиному Яру

(Рецензія на твір: Мій дід, автор: Владюша Бар-Кончалаба)

Тема надзвичайно важлива і авторові вдалося її добре зачепити. Мова й стиль продовжують значно поліпшуватися у порівнянні з ранніми творами. Єдине зауваження стосується слова Сибір, яке в укрмові є чоловічого роду. До того ж, в українській літературі найчастіше воно вживається з прийменниками «на» чи «до», замість «в/у», наприклад: «вислати на Сибір», або «вислати до Сибіру».

Крім того, цей твір надихає на власні роздуми й полеміку. Зокрема, мене цікавить його рецепція тобто сприйняття читачами. Адже на сьогодні вбивство у далекому 1941 році колишнім червоноармійцем, чекістом, 283 українців, які нібито були ворогами народу, сприймається без жодної сенсаційности. Напевно, ще і з якоюсь втомою і байдужістю... Тим більше, автор нас успішно переконує, що дідусь був на загал людиною гарною і його варто було б любити онукові, якби їхні життєві шляхи перетнулися...

А от уявіть на мить, що це оповідання про дідуся, який служив у 1941 році шуцманом у зондеркоманді й знищував євреїв і комісарів. І за вісім днів власноруч застрелив 283 людини? А все решта далі - як у цьому творі тільки з протилежного боку... Не певен, що такий образ дідуся сприймався б у сучасній Україні, а особливо за її межами, так само миролюбно, спокійно і байдуже.

Абсолютно однакові, з огляду на загально людські цінності, дії – вбивство 283 людей – ще й сьогодні сприймається по-різному коли йдеться про різні уніформи. Той самий український дідусь з міцною рукою коваля у трьох поколіннях, який за збігом історичних обставин опинився б у 1941 році у формі німецького поліцая, шуцмана – це однозначно кривавий вбивця, воєнний злочинець, фашист, нацист, антисеміт… Жодних сумнівів це б не викликало. І роздуми про те, що він сам, можливо, заплутався в історичних катавасіях і зрештою сам виявився жертвою гітлеризму виглядали б принаймні недоречно. І я з цим абсолютно згоден!

Але якщо цей український дідусь був «наш», тобто «савєцкій» і власноруч убив 283 своїх же українців, то він чомусь не однозначно сприймається як кривавий убивця, воєнний злочинець, а радше як затуркана жертва сталінізму…

Авторе, дякую за цікавий твір.
Будь ласка пишіть ще.
Щиро,

Олесь Б.

Мабуть тому і зачепив цю тему, що вона здалася цікавою... :)
Чесно кажучи, мене вельми задовольнив і ось такий "недокручений" її стан, бо по-перше це точно віддзеркалює теперішній стан сприйняття цієї теми в українському суспільстві - тобто невирішенність і бажання уникати прийняття однозначного рішення. А по-друге, ще ніхто не знає, як правильно треба цю тему докручувати, бо вона є абсолютно нерозкрученою... Тобто, кожен з нас окремо, наодинці з власною совістю чи вірою, досить однозначно визначить, що вбивство людей є вбивством людей - гріх, важка карма, за будь-яких обставин. Але ж якби ми жили не зараз, а тоді, і не тут, а там... хто його знає...
Друже, такі твори, зрештою, додають свою краплинку до створення критичної маси у суспільстві для чесного і принципового сприйняття цієї теми. Може люди нарешті почнуть розплющувати очі, бачити очевидні речі й називати їх тим, чим вони є насправді...
О.Б.

Не знаю, чому зачепив цю тему. Вона здалася мені цікавою. Але,чесно кажучи, я не зміг її докрутити, зрозуміти сам. Це такий нарис, який ще буду рехтувати, якщо зможу зрозуміти.

А про різницю сприйняття - точно вказано.

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0104858875275 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design