|
|
| Авторів: |
806 |
| Творів: |
12223 |
| Рецензій: |
18811 |
|
|
|
Код:
|
|
 |
|
 |
Шановний Коко!
Повірте мені, я із задоволенням прочитав вашу рецензію. Коли відкрив її вперше, то сам був приємно здивований її розміром. Це справді, найбільша рецензія написана на будь-який із моїх творів. І я щиро вдячний за вкладені у неї душу і працю!
Мені приємно, що ви так високо оцінюєте ідею оповідання, і прикро, що я не зміг її втілити так досконало, щоб ваше око не побачило в ньому жодної помарки. На це є різні причини, про які ви добре знаєте, адже про це говорилося вже неодноразово. Та й зловісна ”авторська сліпота” теж підводить. Я ніколи не нехтую вашими підказками і порадами і дуже їх ціню, проте у деяких спірних моментах може перемогти суб’єктивна авторська думка.:) Я вже обіцяв дещо виправити, можливо трохи охолонувши і ще раз уважно перечитавши вашу рецензію я ще трохи повиправляю.
Сподіваюся, що до зустрічі у ”Ляльці” у нас буде ще нагода зустрітися і обговорити деякі нюанси :).
Щиро Ігор Скрипник
© анонім, 26-12-2007 |
Шановний пане 1горе !
Дякую, що ознайомилися 1з моэю реценз1эю , котра б1льша за Ваш тв1р !
Щодо "тавтолог11" - це не головне, зв1сно. При наступн1й зустр1ч1 у ЛЯЛЬЦ1 якось за кухлем пива обговоримо цей нюанс. :)
Спочатку , читаючи Ваш тв1р, я сп1ткнувся на чорнозем1, пот1м перечитав удруге ы понаходив ще к1лька ляп1в. Без сумнывыв, 1дея твору (фабула) дуже чудова 1 оригынальна, тож моя головна мета допомогти Вам зробити 1з цього твору канфэтку, щоб в1н , тв1р, отримав м1жнародне визнання. Я вже бачу в голв1 цей ф1льм. !!!! ТОму я сид1в ц1лих 5 годин 1 писав реценз1ю. Гадаю, н1хто 1з 1нших рецензент1в не попрацював 1з вашим твором так приск1пливо та уважно, як я. :)
ТОму ось так. А якщо ви просто граэтеся у письменника, то , зв1сно, можете мо1 поради пропускати повз вуха.
К.Ч.
© анонім, 25-12-2007 |
Шановний Кока!
Щиро вдячний за відгук.
Спробую відповісти на зауваження.
Насамперед, все оповідання це розповідь – спершу одного персонажа, а потім і другого, відповідно у твору є своя специфіка. Я намагався його викласти у більш розмовному стилі тому те, що доречно використовувати у звичайних оповіданнях я намагався уникати, наскільки міг. Зокрема, менше складних речень, вживати більше слів, котрі можна почути у звичайній розмові, уникати слів та їх синонімів, котрі можна зустріти лише на сторінках книг, а не в побутовій лексиці. Хоча пробував теж не перегинати палку.
1) Отже, що таке ”тавтологія”?
Тавтологія – мовна помилка або стилістичний засіб, що виражається у повторенні раніше сказаного в іншій формі (Сучасний тлумачний словник української мови/ Яковлєва А.М., Афонська Т.М. – Харків, 2007). В оповіданні ”Омелюх” я зауважив, що одне і теж слово надто часто зустрічається в одному реченні. В мене ж слово роки повторюється раз у реченнях, які стоять поруч. І це не неуважність. Я нічого поганого не вбачаю у такому повторі одного слова у двох реченнях підряд, тим більше, що кращого відповідника я не знаю (літа, зими, періоди обертання Землі навколо Сонця мені не підійшли:)). Тому роки вжиті свідомо.
2) ”Гулька", "нервує", "видуманих", "женився" – в принципі тут у кожного своя власна думка щодо вжитку цих слів. І ваш варіант правильний, і мій теж. Здається, що тут справа смаку:)
"зворотного відліку" – погоджуюся
3) ”витягнув” – не тавтологія :). Серед багатьох значень, цього слова у даних випадках воно вжито як ”витягати когось, щось звідкись”. Стверджуєте, що варто заглядати у ”Словник синонімів української мови”. Я заглянув є ще такі синоніми ”виймати”, ”виволікати”. І справді, принаймні десь можна було б вжити принаймні перший синонім. Але уявіть собі ситуацію, ви розказуєте комусь історію, і тут раптом замовкаєте, витягаєте ”Словник синонімів української мови” і починаєте у ньому копирсатися, шукаючи синонім.:) В розмовній мові вживається, як правило, те слово, яке перше приходить у голову і таке дублювання слів цілком зрозуміле. Хіба оповідач має у голові вінчестер із загруженим у нього ”Словником синонімів української мови”. :)
”мокріння різноманітних предметів першої необхідності під час екстремального відпочинку в горах: мобільники, сірники і т.д.”
Все залежить від того, хто де носить ці предмети. Зокрема, на куртці є внутрішні (де можливе змокріння) та зовнішні кишені (в яких змокріння можливе лише у випадку капітального попадання у водне середовище). Наприклад, я маю звичку носити цигарки, запальнички, сірники у зовнішніх кишенях куртки, в яких є змійки, щоб вони бува не повипадали під час падіння і ловіння гав. А мобільний я ношу у внутрішній кишені куртки, там є така спеціальна кишенька, бо чомусь вважаю, що так менше шансів його загубити. Він цілком міг там змокріти від активного катання (щоправда у мене такого не траплялося, але вірю вам, що таке може бути), а відповідно може глючити і не ловити сітку.
”місця спусків” – на туристичних курортах я навіть не сумніваюся, що місця катання лижників очищенні від каміння і там безпечно. Герой катається в місцях відомих серед місцевих мешканців. Але те, що населення міста вибереться на суботник і буде очищати місцеві схили від кам’яних брил для того, щоб покататися – таке я собі не можу уявити. Якщо на це буде економічної вигоди, то цього не робитимуть. Звичайно можна спекулювати на тому, що це роблять для того, щоб привабити туристів, але не будуть ж вони очищувати всі схили гір для безпечного катання, зроблять це на кількох, і все.
”Вуж і дим” - не потрібно сприймати все буквально.
Я теж не бачив, щоб вужі по снігу плазували, хіба десь нахлебтались антифризу замість молока :) (порівняння ”як вуж по болоту” сподобалося, із задоволенням поправлю, якщо ви не проти).
Коли сидиш під сосною і дивишся вверх, на верховіття, то здається, що дим ніби розчиняється в ньому, хоча насправді це щезання відбувається у метрі над твоєю головою).
”Адреналін”, ”тьохкання серця” – під час розмови доволі часто використовуються штампи.
”Щодо лиж.” Мій твір не претендує на звання ”Трактату з катання на лижах в горах Карпатах” і беруть мене сумніви, що читачу буде цікаво, на яких самих лижах катався герой, якого вони були типу, які мали кріплення тощо. Хіба професійний лижник або із багаторічним досвідом.
”Мені фертик*!” Я радий, що ви здогадалися, яке слово має бути другим:) Але я матів у творах намагаюся не вживати.
”Земля” – справді, можна і забрати цей епізод, бо основні ґрунти в горах таки глинчасті, але можуть траплятися місця, в яких є чорнозем.
”Засвітла і вогонь” – не варто чіплятись до таких висловів, бо характерні розмові, так само як спробувати пояснити мотивацію і причини своїх вчинків.
”Смеркання” – навіщо перебільшувати… кхм… применшувати, яких одна-дві хвилини?
А щодо ”ручки і паперу” – все життя складене із випадковостей і збігів обставин, тому в реальність їх появи у такий час цілком вірогідна.
А ”лист” був написаний на складеній половинці аркушу формату А4 із написаним номером телефону з одного боку. Невже цей опис варто було дублювати вдруге? От якби він перетворився під час своєї загадкової телепортації у пергамент або папірус, тоді можна.
”Час”. Мені було цікаво прочитати хронологію основних подій твору, розписаних так детально, яке це мабуть роблять у школі під час вивчення теми ”My working day”:). Чесно кажучи, мені шкода потраченого вами часу тому, що це, нмсд, не найголовніше. Та й втомлена людина після денних прогулянок та з покаліченими ногами, не зможе заплановано, як робот, повзти годину. Часто час, як пружина, то витягується, то стискається. Те що він повз півгодини, годину – то його суб’єктивне враження. Це могло тривати і 15-20 хвилин.
Та врешті-решт це святкове, трохи казкове оповідання, щоправда воно може бути і правдою :).
Дякую за таку ґрунтовну і цікаву рецензію.
Щиро Ігор Скрипник
© анонім, 25-12-2007 |
|
|
|
|
