Сонце, день
і ти на стіні
Зорі, ніч
не чуєш мене
Голос висохне і
може тоді
ти почуеш мій хрип
прибіжиш та врятуєш
покохаєш
збагнеш
вечір, ніч
я чекаю тебе
ти пробачиш мені?
Ранок, літо
і море вві сні
зорі й квіти...
почуєш мене?
Зорі вп...

*    *    *

Чи можлива любов
Без часу віку і особи
Екстаз душі і тіла
Від цілування каменів
Які колись топтали
Босі стопи
Красуні з праісторії
А може руської княжни
Очі її –
Відбиті у вітром розвіяних хмарах
І досі дивляться
Із небесної виш...

Не вірте ніхто і ніколи, що осінь
Лишилась монашкою,
Бо скільки вже можна хвалитись
Своєю цнотливістю?
Доглянутi краплі, як нігті, по спині
Пускала мурашками
Й лягала додолу у трави спокійно
І без вередливості…

Похмурим і стомленим поглядом
В ...

Камбалу калабань – на пательню пісної ночі,
Жменю тертого болю – на зідраний пластир снів...
Сніготиха печаль. Ліхтареві нехтиві очі –
Вище стріх
                  Вище верб
                                   Вище рук
                               ...

Пам’ятаєш ту ніч?
Вітер бив у лице, як слова...
В лабіринтах мовчання –
ніяких надій на рятунок!
Вже від білих снігів
посивіла твоя голова,
Вже від холоду фраз
скам’янів на вустах поцілунок.

Пам’ятаєш той біль? ...
Видавалось, що стогне вів...

Бачиш? - Зірка. Зараз Свята!
Білий обрус. Пахне сіно.
Чисто виметена хата.
В радіо вже колядка лине.
Страв дванадцять має мати.
Зараз всі почнуть гостину.
"РОЖДЕСТВО..." час заспівати.

Всі тихенько помолились.
Пора вечеряти
Хтось просфоркою...

Чи кава вже не пахне сивим Львовом?
Чи яблуко счервивилось за ніч?
Мовчи, моє кохання незнайоме,
Цілуй, моє безсоння, кахлі пліч.

Люби мене, мій грішний, поки хочу –
Назавтра тіло викинуть з Ковчега.
На тебе не підніму темні очі.
– Я плавати не в...

Час-наглядач загнав отару спати,
В кошарі вівці – сонні і брудні...
А чоловік, закутий в срібні лати,
В’їжджає в моє місто на коні.

І біль доріг, притуплений дощами,
Як сірий пес, торкається ноги.
Його вуста не пещені жінками,
Його майбутнє – меч...

Так іти через ніч –
і упасти на твому порозі
У ганчірку – лицем,
у оббивку дверей – волоссям...
Як малою була –
то просила у дядька Бозі,
Щоб погане минулось,
а все нездійсненне – збулося.

Так іти через біль,
віддирати печаль налиплу,
Щоб...

   «Чи заплаче серце одно на всiм свiтi,
   Як я з вами плакав?..»
(Т. Г. Шевченко « Думи мої, думи мої»
1839, С.-Петербург)

Долю з повним келІшком не п‘єш,
Й проклинаєш свою,
Огортають думки
І п’янять ще сильніше ніж хміль.
Хоч багато пройшов,
...