Повільно відлітає сон холодний
Все далі й далі: тіло, ліжко,  ґанок
Старого місяця кавалок жовтий,
В тарілку падає. Приходить ранок.

Уста ковтають подихи туману,
Руками зорі очі розкривають.
І сонне тіло, як велику рану,
Хвилини ранку тихо роз...

Ми так хотіли!
І очі були в притул.
Кохались і чули
У вýхах шалений гул.

Боролися з часом,
Секунди щоби тягти,
І тенором й басом,
До мене мовляла Ти.

Словами і криком,
Тендітним тремтінням,
Зпотворенним ликом,
Ще, збожевіллям!

І чул...

Ностальгічна мелодія вітру,
Манить у незримую даль.
Тісно закутавшись в смуту,
Лечу до країни Печаль.

В тому солоному місці
Росте лиш каміння невдач.
Я карбую на новій помилці
Вже обридле слово пробач.

А в серці чекає бажання,
Відчути святіст...

Cонце сумне заходить,
Журяться верболози.
Зліва – татарські орди,
Справа – козацькі вози.

Сивий туман, сивий
Гасить слова молитви.
Побережи сили
До останньої битви.

Чорная ніч, чорна,
Наче смолою влита.
Завтра смертельні жорна
Змелять багат...

Ще не відбувається в мені.
Тихо гляну небові ув очі.
Звідки ці мелодії сумні
синіми птахами серед ночі?

Срібним маревом над річкою пливе
молода верба – вона зомліла:
місяць тіло цілував живе,
і гілки від дотику тремтіли.

Поки ЩЕ не відбулось в...

Текст видалено автором твору...

Торкнись роздітої землі,
Без міркувань облиш умовне,
Поринь в безмежності душі
Яка ножем стирчить назовні,
А тільки рана не болить...
Давай сльозами віх наповню
Зелено-карої імлИ,
І поділЮ навпІл безодню,
Аби з другОю не ділив.
Я така сама, як і ...

Ламає  мозок іронічно
лукавий відблиск -  то луна.
Що ж  знову зробимо цинічно,
Хай не вибаглива ціна.

Звелись докупи всі марноти
(то буде файна пишнота),
навік поховані чесноти
і сива - сива  самота.

В стакані чорному від крові
змішай  з...

І не знаходить місця
душа неприкаянна.
Говорить тільки з вітром
і б’ється океаном…

У небі зорі падати
почнуть. О третій ночі.
Про них уже накладами
газетними торочать.

Ходім ловити зорі!
Ти втомлений?
Пробач…
А серденько,
о третій –
не п...

А скільки тієї людини?
Жменька пекучого духу?
Дрібка живого тіла?
Погляд – палючий зір?
А скільки ота людина
Злота-багатства вхопила?
Чи просто – любила квіти
і дихання рідних гір?
***
Десь там Господь Всевишній
змотує у сувої
стежку в квітучих...