Ти підбери цю тишу, час благословенний,
і світло в своїм серці розсвіти...
А я зникатиму щоразy з пам´яті твоєї
поки не зникну зовсім, мов осінній дим.
Стікатимуть повільно дні дощами
із ринви літ, з дахів віків,
...
Асфальтовi пори вбирають
воду, розляпану небом.
Потрiсканi стiни
вдихають з повiтря озони
я нiяк не дiйду до тями,
бо атрофованi зябра,
пальцi втомленi
вiд чiпляння нервового
у простирадло.
Нашим спогадам
ця нiч не остання
вона не залишить
пр...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 498; 
рецензій - 1.
