Я не міг нічого вдіяти. Склянка з молоком знай вислизувала з рук. Мені геть забракло сил зупинити ковзьке шкло. Спробував посміхнутися. Натомість обличчя зсудомилося корчами. Відшліфовані морем камінці розсипалися по підлозі. Силував дотягнутися до них ру...

Вести нотатки своїх думок -  то вельми цікаве заняття, скажу я вам. Ось, до прикладу, пишу, вірніше, клацаю («пишу» певно ж бо вже архаїзм) я на клавіатурі літеру за літерою, а десь глибоко в душі знаю – писати (ти ба - знову архаїзм! та вже...) мені ж бо...

Якщо б я був старим китайцем, у якого запитали, як він дожив до свого століття і не втратив жодної нервової клітки, я б відповів:
«Причини містяться всередині нас, зовні – одні лише виправдання»

Якщо би я став аташе Бога на Землі, і мене запитали, чом...

Думаете, есть что-нибудь на свете, чего бы побоялся козак?
Микола Гоголь

Мій батько не смажить картоплю, ні - він її ґвалтує на ледь теплій пательні.

Передовсім він старанно купає потворні бульбини у трьох льодяних водах. Потому, немов бувалий шама...

Понеділок
спізнююсь на роботу

тролейбус:

сорок мідних п’ятнадцять хвилин запізнення вахтер стукач премія врізана відпустка в лютому

пижо:

вісімдесят мідних спізнення на п’ять хвилин вахтер все одно стукач але премія ціла відпустка влітку

т...

***
Коли срібний пічкур впіймає місяця
І на дні річки сховається
Не видно нічого
Лиш видно білу жіночу постать
Що на березі
Чорне полотно полоще
Лиш видно сивого чоловіка
Що синіми нитками
Небо серпневе латає

...

Під ногами шаруділо мертве листя. Вони вийшли на золотаву галяву. Ясну не від сонця, а від жовтогарячої барви падолиста. Дістатися сюди можна було тільки випадково і навмання. Крізь цупкі хащі занедбаної частини парку. Жодна стежка не виводила на цю прога...

“...Ввечері, вночі, вранці, а іноді й серед біла дня від могили, де було  поховано Зігмунда Фройда, долинали дивні звуки. Переважна більшість випадкових свідків цього “загадкового феномену” зазначали, що звуки справляли враження ніби хтось перевертається ...

Я саме вгрузала у мед, і тут прийшов він і витягнув мене на фіг.
Вічність засмоктувала мене, і для повного щастя бракувало лише молока на персах, але прикотився свастикою він, підчепив мене одним із своїх гачків і поніс, і поніс…
Куди, питається?
Він к...

І тільки приходить останній вечір, як наді мною і над тобою шеточе вранішня трава, як ми не встигаємо сказати одне-одному, що відзавтра на склі будуть краплі холодної осені. І тільки вчора матиме значення для нас і тільки відзавтра ми будемо їхати у різни...