Ох і витріщаються ж. Ну й пики. Не пики,  а просто рила якісь. Тваринні, звірячі, жодного проблиску інтелекту. Чудовиська. Монстри.
Ходять поза ґратами із одного боку в інший, потіють і витріщаються на нас. Їдять, гризуться, граються. Деякі тягають за со...

- Доброго дня ,- підходжу і вітаюся з ним.
У книжковому магазині повно люду. Ну а як же. Відомий автор не менш відомих романів проводить презентацію свого нового бестселера.
Підписуємо книжечки . Так-та-а-а-ак .
- Доброго дня ,- підходжу ще на крок  б...

   Я не знайду того тепла. Ніколи не знайду. Воно дароване комусь холоднішому за мене. Маленькі кажани звисають догори дригом із моєї душі. Я не втечу. Мене наздожене хтось страшніший за зиму. Я від себе не втечу.
  Сльози крижаніють, розбиваючись об за...

Зустрінься зі мною на небі…
А й справді – який ти грішник?
Ці руки мої, мов стебла,
Народжують квіти-вірші.
А кажуть, що їм – не жити.
А кажуть – що наче мертві.
Як добре, що ти не віриш,
І мрієш про мене вперто.
Зустрінься зі мною на небі!
Я вір...

Так неприємно, коли болить голова. Ні, навіть не болить. Просто щось важке тисне зсередини. Почуття майже не фізичне. Скоріше моральне. Купа думок. Вони давлять, хочуть вирватись на волю, крикнути всьому світу «Ні! Я думаю не так, як ви!».
Спокійна і пов...

Цей коротенький опус є реальним фактом навчання в школі з певними доробками автора. Вибачайте за ненормативну лексику. По іншому життя учнів не описати. Це не гумор, це реальне життя.

Дійові особи:
Учень №1
Учень №2
Досить розумний учень, який ледве...

Чи не так виживають із розуму?..
Ну як же –
у глупій старості
взялася вона за сокиру.
Рубала, як кажуть, здуру.
Рубала на боженьку силу
(стара сатана)
Та по лозі та по кореню,
Та по грону, по грону!
Та по білому-білому голеню…

- А так тобі, с...

Текст видалено автором твору...

Знову сірим став для мене ранок,
Уже не той,що вчора був світанок,
І я не той,бо не живу,а тлію
І бачу,що втрачаю свою мрію.

Бо лиш обличчя сонечка миліше
І усмішка,що сяє найсвітліше
Зуміють те,що жевріє роздути
І віру в щастя поруч тебе поверну...

Місто. Яке воно пихате і недосяжне. Воно виштовхує з усією силою тих, хто слаб-кий і безпорадний.
  Високі, на перший погляд нові та гарні будинки, зневажливо і з посміхом погля-дають на ту маленьку істоту, яка хоче до них підійти.
Ця нездорова велич і ...