Тіло рожеве,
усмішка випадкова,
п’яний сон у сільському сирому листі.
Просто жити, іноді біля того
золотою рибою свіжо тріпочуть вірші.
Слово даремне
ласку в собі нестиме,
світло прогулянок, віт і обіймів ніжних,
я ще давно помітив – воно простиме...

Текст видалено автором твору...

Ну як вас поважати
За вакханалію гидку ?
Світ дурманом обтяжений
Сидить на зрубанім суку.

Угарний рик звіриний
Відносин людських з віку в вік .
Незмінна, п’яна сила
Гойдає світ цей з боку в бік.

Порядність ходить хило...
Тверезих більше –та д...

...Приходять вкотре спраглі тіні,
Що від людей лишились нині.
В контрастнім плетиві зухвалім
Тут кожен – пан і бог.

Крізь випари спиртів дешевих
Ледь чутно ноти слів душевних
І випадково, хоч невдалий,
Знайдеться тут пророк.

Це місце кожному в...

Вічні у своїй свободі - це козаки. Вони завжди десь були, будуть і будуть завжди.

Козак - це не природа, не оточення, не звук і не образ... це стан душі, вільної і повсякчас стомленої від кайданів несвободи, небуття...

Що потрібно людині козацької...

Чом просто так не ходять в гості
Не дивляться старе кіно
Чом залишають лише кості
Не озираючись в вікно

Чому із кам’яним обличчям
Розказують нам про добро
Та і з лицем убраним в відчай
Таврують душі свої в зло

Говорять світла є багато
Та кори...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

***

Буде ліс за мене вищати -
Розбивати об небо вилиці:
потойбічно стуляти тріщини,
гіпсувати зламані милиці
продавцям дерев‘яних тілищ.

У корі має бути серце.
Але ні. У корі – мозок:
головний і спинний – разом,
бо дерева живуть за часом,
що...

І не прийде…
Ти чуєш – не прийде!
Піди і витеши із білої сосни,
тієї, що посивіла завчасно,
останні спогади великої біди…
такої спраги, і такої втрати.
Як зарубаєш, то спочатку
Освяти… про всякий час –
на спокій власний.
Із тіла білого розкішно...