Прийде час. Я заплющу очі, а ти відпустиш мою руку. І підеш. Назавжди. Підеш не від мене. І можливо у той момент тобі здаватиметься, що насправді пішла я. І буде гірко. Та насправді то є єдина правда життя. Шлях не може бути єдиний  у всій своїй довжині. ...

Не йди в світи на пошуки пригоди,
Коли у серці радісна погода,
Бо завтра – ніч, цунамі і хвороба,
А зараз світить сонце. Не іди!

Не зводь очей з Небес, коли тумани,
Бо завтра – злість, полуда і обмани,
І запалають згорблені каштани,
А зараз ще кв...

Чого ми і чекали, жодна реакція видавництв. Тому новини!

Увага, оновилася авторська сторінка Олега Сірого - можете переглянути (http://gak.com.ua/authors/72). Там є навіть фото і код Ф.О.Л.Т. (автор - Сергій Зарудний, Київ) Що це таке, такий-цей код? Е...

Ти не романтик
Трава не наркотик
Я не політик
А просто невротик

Пострілом в спину
Усмішкой під шкіру
Татушка на серце
Ще й нерви всі вирву

Пташки-синички
Лютики-цвєтікі
Хочеш зіграєм
В ноліки-хрестики?

Слухаєм музику
Фльорниї пісеньки
...

[риторичне]
тільки-но мій порцеляновий спокій
розбивається в друзки об мармур буднів
і я сам у себе питаюсь – доки!?
мені наливають і кажуть
будьмо!


[похмілля]
очікуваний третього дня тверезим
врешті-решт приплентався ранок-вітч...

4.

Віктор Барвицкий був злий, як чорт. На Таню і на себе. А ще, чомусь, на Владислава. І як Таня могла вибрати того недоумка? Але тепер вже нічого не поробиш, треба грати до кінця. Через силу. Головне, щоб вони встигли домовитися про наступну зустріч. ...

На вогонь поставлено звичайник,
Завіконня тихе і нічне.
То чого ж мені не вистачає,
Що ж гризе зведумкою мене?

Цілий звечір ми були з тобою,
Були поруч і рукав в руці.
Скількислів, зітхань, несупокою,
І пусте ніщо вкінці кінців.

Від книжок з...

[мости]
Я палив їх один за одним –
за вагомість вини.

Й стало пусто в моїй голові,
бо за ними живі.

З того берега кличуть мене,
це за літо мине.

І уявиться: в товщі землі
затвердіють нулі.



[мить]
Я не хотів ні гр...

[S]
Латинська літера S на моєму плечі
щоранку стверджує що є ти.
І – враження, що вкрали золоті ключі
Від єдиних дверей, за якими мости:
Від мене – до тебе,
а від тебе – до всіх.
Бо ти – між мною і уявним світом.

Завелика Sпокута за спіл...

.........