***
До Лудло на ярмарок сунуть юнацькі ватаги;
Йдуть хлопці від плуга і кузні, кошари й млина;
Є спраглі дівок, є охочі горілки й розваги;
А з іншими - ті, чиїх скронь не торкне сивина.
Там легіні з міста й села, від прилавка й від фіри;
Багато cміливих, як лев, і міцних, як горіх;
Багато вродливих лицем і душею прещирих;
І кілька, що вроду і щирість положать у гріб.
Я хочу, щоб хтось розпізнав їх в юрбі одноликій
Щасливих ровесників; дружньо щоб руку простяг,
Добра побажав і фортуну їм в поміч прикликав,
Як вирушать шляхом, з якого нема вороття.
Та як не вдивляйся – намарне. Ідуть без упину...
Зачепиш їх ліктем – промовчать. Ніяких ознак.
Вертають Чеканщику сяйний відбиток людини
Ці хлопці-червінці, котрих не торкне сивина.
