|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51022
|
| Рецензій: |
95767
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 13392, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.144.212.145') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поема
|
|
|
| © Женчик Журер, 02-01-2009
|
Україно! Погибель моя!
Народ здиха від алкоголю.
Якби була ти не байдужа,
то рятувала б падші душі.
А ти із них лихву збираєш,
і декалітри виробляєш,
щоб ті, хто питво радо пили
до пенсій власних не дожили.
Так! забагато в нас народу,
тому слов’янську цю породу
душити треба нікотином –
на смак приємно-вбивчим димом.
Курити має вся малеча
ще пиво пити! Бо доречно
із літ дитячих прищепити
ці звички: пити і палити.
Якщо ж родитимуться діти
від наркоманів, то хворіти
вони не будуть дуже довго,
бо медицина в нас «коштовна».
Той, хто дозволить собі ліки –
і жити зможе рівно стільки,
поки його гаман повніє
грошима. Ні – то хай хворіє!
Тому життя у нас веселе:
потроху вимирають села,
міста наповнюються людом,
окольні землі вкрито брудом.
Зате лани в нас родять рясно,
та їжа чомусь – із пластмаси…
або з таких інгредієнтів,
що ліпше їсти екскременти.
Вода питна лише у пляшках,
ковбаси купувати страшно.
Вже молока немає в маслі
і звідкилясь вода у м’ясі.
А так, життя у нас чудове,
коли існуєш безголово
дурним від байок телебачень
й нерозуміння їхніх значень.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
